Епілог

Рейна Хатсон:

– Рейно?.. – поки ми обіймалися з Франциско і я трохи (люблячи) сварила його за те, що він пішов рятувати мене З дітьми, до нас підійшла якась жінка. Вона була вдягнена у білу, довгу сорочку, в неї були неймовірно довге, руде волосся до підлоги. Так-так, до підлоги. І навіть трохи довше... Рум'яні (наче рум'ян туди багато наклали) щічки, кругле обличчя, рожеві губи, але досить струнке тіло. Вона була трошки вище за мене... Без взуття, в одній сорочці стояла й усміхалася мені. 

– Е... – я не знала хто це тому нічого поки не казала. Не стала гадати, бо дуже втомилася. Це був... Важкий день. Перевела погляд на Франциско, а той вже вклонився їй. Королева Алета III. 

Дідько! А я тут мовчу... Треба щось сказати....

– Ваша Величність.... – почав говорити Фран. – Я дуже рад що ви в доброму стані... Вам краще?

– Так, Фране... Дякую. – кивнула Королева й Франциско видихнув. Схоже, дуже хвилюється. Хоча я теж... Королева все-таки. – Рейно, я дуже дякую тобі й твоїй сім'ї за те що врятували наше Королівство від моєї сестри Патрісії. Фране... В тебе чудова дружина, тобі дуже пощастило. Бажаю вам щастя... І вашим дітям, звісно. – вона посміхнулася, а з мене наче вибило дух. Дружина. Я. Але ж ми ще не....

– Ваша Величність... Це не я врятував Меронію, а Меронію. Вона Рятівниця. Не я. – видав Фран, Я подивилася на нього поглядом, який так і казав йому: - "що ти робиш?!"

– Все-таки відмовляєшся від нагороди, Берріморе? – перепитує Королева і він впевнено киває.  

– Так, замість нагороди я хочу іншого...

........................

– Владою даною мені, я, Королева Меронії Алета III оголошую Беррімора Франциска та Хатсон Рейну законними чоловіком та дружиною! Наречений, можете поцілувати свою наречену! – голосно та на усю залу заявляє Королева Алета й Франциско тягнеться до мене. Я щаслива. Неймовірно щаслива, що все сталося саме так, як є зараз. Ми у Церкві, я у неймовірно гарній, білій та дуже довгі сукні з фатою та високою зачіскою, чоловік мій у парадному костюмі... Теж не менш гарний. Стоїмо ми біля вівтаря й дивимося один одному в очі. Щасливі, закохані й дуже раді, що все закінчилося. Але не все. Це тільки початок. Початок нашої історії з Франциско і нашого сумісного життя разом. 

Відтепер ми чоловік та дружина. Одна родина. А про свій світ... На жаль ніхто не може (навіть з усім тим, що магія повернулась, бо Королева повернулася до життя) повернути мене назад до батьків та рідних. Але тепер, тут в мене своя сім'я, чоловік, син, дочка та буде в нас ще одна дитина... Стать поки не знаємо. Думаю, що дівчинка, а там як буде... Головне, що ми разом. Від початку — до кінця. Разом назавжди.