39

Мить потому

Кейтлін Уоттс:

– То, що думаєш Кейт? Нам варто відшукати її самим? Бо якщо тато каже, що Її Величність щось знає... І щось там темне коїться, то думаю... Нам дійсно варто пошукати, хоча б спробувати. – Орест казав це все цілком серйозно і без жартів. Я подивилася на нього й зрозуміла... Хлопець не такий і вже дитина, як здається на перший погляд. Хоча йому всього 12, але він дуже розсудливий. Серйозний і дуже відповідально ставиться до не менш серйозних ситуацій.

– Оресте, це дуже шалена ідея і думаю вона не дуже сподобається нашому... Батьку. – все ще незвично звучить для мене "батько". Адже в тому світі, у мене був батько. Найкращий і найулюбленіший, а в цьому... Тут в мене немає нікого окрім Рейни, яка стала мені другою мамою. А Беррімор за тата, як Орест і казав. – Але я згодна. Відшукаємо її. – кажу це й наче пірнаю у прірву. Шалена ідея, ми можемо втрапити у халепу. Велику халепу, а можемо й дійсно знайти нашу маму. Але була не була!

– Тоді по руках, – Орест простягнув мені руку і я пожала її. По руках. 

Я сказилась... Дійсно сказилась... І на що тільки я підписала себе...

І після цього ми почали продумувати, сидячи в кімнаті Ореста, як все це правильно реалізувати. Як втекти, щоб нас не помітили, що робити при різних ситуаціях та проробити якомога більше варіантів розвитку подій... При нападі, при бійці та тому подібне. І головне – якщо все-таки мама жива і ми її знайдемо, що робити далі. Тікати чи битися зі злом? Хоча у той момент, може все буде вирішуватися на ходу... І про це зарано ще думати.

Десь у лісі

Рейна Хатсон:

– Є питання... І не одне. Але почну з головного... Чому саме я? В книзі це написано? Чи... – блимаю очима, чекаючи поки Джуан продовжить моє речення. 

– Саме ти. Невідомо чому, але це ти. Твоє ім'я є в книзі, але... Про тебе майже нічого не писалося. Лише про те, що ти з іншого світу... Точно не пам'ятаю як там було, але... Ти врятуєш нас. Врятуєш від зла і незаконного правління Патрісії... 

– Так-так, зрозуміла... Зрозуміла. Врятувати Королівство від зла, але... ЯК?! Оце не менш головне питання! Вона чаклунка! Я людина... Я не врятую без магії  ваш світ! Це... Це неможливо! – в мене все ще не вкладалося це в голові. Врятувати Меронію, без магії... А Патрісія має магію, це я вже побачила на балу. Вона "воскресила" дружину Беррімора...

– Можливо. Ти врятуєш... – знов почав Джуан, але я зупинила його. Все. Він дістав мене. Це вже все занадто.

– Все, досить! – я встала з ліжка й пройшовшись по ньому босими ногами в одній сорочці, спустилася на підлогу. 

Холодно... Не літо. Бррр... Але так, зберися Рейно. Треба все переварити у твоїй голові, а потім вже думати що і як...

Подумала про себе, направляючись все ще в одній сорочці до дверей, але... Мій шлунок видав себе. Їсти хотілося дуже сильно і я з цим не могла нічого поробити. На жаль.

– Може спочатку поснідаєш хоч? А потім вже... – почав Вовк і видихнула. Ну добре, спочатку сніданок, а потім все інше. Все-таки людські потреби все ще ніхто не скасував.

Маєток пана Беррімора

Трохи часу потому 

Франциско Беррімор:

Рейна... Я думаю про неї кожну наступну мить після того, як повернувся до маєтку від Королеви. Вона ще з вчорашнього вечора виглядала не дуже задоволеною. У будь-яку мить, коли я сьогодні заводив вранці розмову з нею про Рейну та її пошуки... Вона виглядала не дуже задоволеною, наче... Рейна їй не подобалася. Але цього бути не може. Рейна усім подобається. Навіть Оресту, якому ніхто! Ніхто, майже не подобається! Навіть Себастіану ця неймовірна жінка припала до душі... Тому треба вияснити причину, - чому Рейна не подобається Патрісії. Вона не поводила себе грубо, навпаки, поводилася краще аніж деякі особи жіночої статі! Була ввічливою, але все одно не вразила Патрісію.. 

Може справа не в цьому? А в чомусь іншому?.. Але чому саме? Оце питання вже по складніше...

– Хм? Орест?.. К... Кейт? – поки я роздумував над тим, що ж мені робити далі, побачив з вікна свого кабінету... Як щось ступає по траві. Але там нікого не було. Були лише відбитки ніг. 2 пари й здається, на мить... Я подумав що це мій плащ невидимка. І їм накрилися мої діти. Кейт стала мені за дочку ще з моменту, як я дізнався що вона дочка Рейни. А Орест... Він і так моя дитина. – Орест та Кейтлін Беррімор, далеко ви зібралися?! – прозвучав мій голос майже на весь задній двір. Я відчинив вікно й вирішив активувати телепортацію. Мить і я вже біля дітей, знімаю з них плащ-невидимку. – Привіт, діти. – посміхаюся я їм і забираю плащ.

– Тату... Це... – почав виправдовуватися Орест і я кивнув. – Це не те що ти думаєш! Ми просто гралися... З плащем, який випадково опинився у... Мене в кімнаті. 

– Я ж сказала, що це не спрацює... – прошепотіла Оресту на вухо Кейт. – Це був дурний план, наче у Гаррі Поттері... Все одно б нас впіймали...

– Не знаю у якому Гаррі Штротеррі, але спрацював би... – відповів Орест їй. – Це був ідеальний план. 

– Мг... План, – сумно посміхнувся я їм. – І який план? Для чого? 

– Щоб в... – почав Орест, але Кейтлін закрила йому рота. На що хлопчик дуже здивовано подивився на неї.

– Щоб погратися! Ми дійсно гралися! План був по захвату... Е... Того дерева! Це наша минула фортеця і ми йдемо повертати її! – каже Кейт, але я не вірю. Щось тут не так.

– А якщо серйозно Кейт? Для чого вам плащ та тікати з дому? – питаю, бо це дуже важливо. Це мої діти. І не важливо що Кейт не рідна мені. Та й Рейні теж. Але вона рідна нам обом серцем та ми за неї відповідальні. 

– Щоб врятувати маму! – скинув руку Кейт зі свого рота син й подивився на мене. – Маму викрали та ми йдемо її рятувати! Хочеш ти цього чи ні, але ми йдемо! Не важливо що там думає собі Королева! Ми знаємо, що Рейна в біді. Патрісії насправді начхати на неї, вона не буде її шукати. Вона... Вона... Покоївка чула від покоївок з Палацу... Там сестра працює одної з наших і вона чула... Чула, що Рейну не будуть шукати. Королева відправила шукачів, щоб вбити її. Не шукати. Чому, на жаль, невідомо, але це якось з тим, що вона не з нашого світу...