37

Рейна Хатсон:

– З давніх-давен існує така книга як Книга Історій. В ній описано все що відбулося та відбудеться. Це... Наче передбачення всього. Всього, що є в цьому світі та навіть трішки іншому... Але про це трішки пізніше. Тож, все почалося з Коронації. Як ти знаєш, першою Королевою в Меронії була Алета III. Вона правила декілька років і це були... Найкращі роки Меронії. Країна дуже змінилася і стала більш лояльною до представників інших народів. Але потім Алета раптом захворіла й на трон заступила її молодша сестра, Патрісія. За законом, якщо один з правителів не може правити Меронією, то трон передається наступному по віку. Як ти знаєш, вона... Це сама приємна жінка, якщо м'яко казати. Не те щоб Меронія погано зараз себе почуває, але магія... Алета була... Є джерелом магії. Витоком. Якщо з нею щось станеться, то Меронія повністю загине. Магія зникне, люди почнуть хворіти... Хаос. Повний і безповоротній. Якщо так продовжиться й Алета помре, то... То Меронії більше не буде як країни. – я слухала з відкритими очима й не вірила почутому. Абсолютно не вірила. Який жах... – Тож, не будемо про сумне, то перейдемо до основної історії. Я заглянув у книгу Історій коли Алета захворіла. Запідозривши, що щось не так... Я служив Алеті вірою й правдою багато років. І мав рацію. Не так було все, від хвороби її величності до незаконного заходу на престол Патрісії. Історія цього не передбачала. Цього в книзі немає, але є ти... Ти, наша героїня з іншого світу яка врятує Меронію. Це з'явилося як раз після заходу на престол Патрісії. Пам'ятаєш як я розповідав про те, що ти повинна була загинути в іншому світі? Так от, це... Частково правда. Ти б не загинула, але сама перемістилася сюди... В інше тіло й в не самому доброму стані. Тому я вирішив трішки... Змінити історію. Як Патрісія, яка незаконно стала Королевою. Врятувавши тебе та твою дочку, я запустив.... Ряд подій, які неминуче йдуть один за одним. Книга почала сходити з розуму і перестала показувати майбутнє, лише те, що відбулося зараз, тому тобі доведеться самою все вирішувати. Як правильно врятувати Меронію, я... Можу лише слідкувати за тобою, Рейно. І підказувати у разі чого. Це... Все. Є питання?

Все розказане не вкладалося в моїй голові. Вибух мозку. Повний. Я... Героїня? Врятувати МЕРОНІЮ? Цілу країну?! Я що, героїня якоїсь фентезі історії?! Спочатку романтичної, потім якоїсь пригодницької... Що коїться? Як мені все це зробити? Врятувати Меронію самою... Ну майже самою. З Джуаном, цим вовком. Як?! Як я, яка навіть магії не, має врятувати цілу країну від зла... Не кажучи вже про бойові здібності...

Після обіду у Палаці її Величності 

Франциско Беррімор:

– Берріморе, заспокойся вже... Ну й чого ти так злишся? Це ж був мій подарунок за твою вірність... – Патрісія нахабно посміхнулася й сіла на свій стіл. Я стояв поряд і дивився прямо на ліс за вікном. На гору, яка стояла позаду і не міг змиритися з тим, що Рейна зникла, на мені залишилася Кейт з Орестом... І що можливо, я більше не побачу свою кохану Рейну. Можливо ніколи, а можливо й незабаром. Невідомо. І це... Лякає мене. Можливість НІКОЛИ не побачити рідні очі, які посміхаються мені, рідні вуста, які я можливо не поцілую більше... – Джелін, обійми коханого! – наказала Королева й тіло моєї покійної дружини (точніше лише тіло й нічого більше) торкнулося мого плеча.

– Коханий, все буде добре... – мовило тіло Джелін. Це була не моя дружина. Не кохана. Лише її оболонка, яка не буде сама взаємодіяти з іншими поки не скажеш їй. Тобто, це по факту лялька. Лялька й все тут... Не Рейна, яка б пожартувала у цій ситуації, або дійсно обійняла та поцілувала мене. 

Темна!!! Це все якось... Неправильно. Все неправильно. Але не розумію що саме неправильно.

– Йди геть! – рикнув на Джелін, а вона лише кивнула, ніяк не зреагувавши й пішла геть з кімнати. – ваша Величносте, дозвольте мені очолити команду з пошуку Рейни? Може з нею щось трапилося... 

– Та чого ти причепився до тої вчительки? Вона ж лише вчитель, чи не так? – уточнює Патрісія, а я хмурюся. Не вчитель. Кохана. Але озвучувати не буду, адже Патрісія здатна на ВСЕ, що завгодно. Тому поки притримаю цей факт, що ми ... Більше ніж вчитель та роботодавець. Я киваю і лице Її Величності напружується. – Ну добре... Якщо так ти так просиш, то тоді я відправлю своїх шукачів на пошуки твоєї вчительки. ТЕРЕНС! – закричала раптом Королева й до кімнати зайшов, хоча скоріше влетів чоловік. Людина. Йому було близько 40, сивина трохи торкнулася волосся, густі, вже повністю сиві вуса й засмучений вираз обличчя. Теренс був тут наче Дворецького, але він управляв не тільки Палацом, а й мав владу над прислугою. Багато влади. Міг звільняти й наймати без дозволу Патрісії. Іноді, коли Її Величність була досить зайнята. 

– Ваша Величність... Щось трапилося? – важко дихаючи, спитав Теренс. 

– Так. Я хочу відправити шукачів на пошуки... Як там її?? – подивившись на мене спитала Королева. Я підказав тихенько. 

– Рейна. Вчителька. Невеликий зріст, темне, коротке волосся й...

– Думаю, ім'я Ім буде достатньо! Рейна Хатсон! Знайдіть мені її! – перебила Королева. Теренс кивнув, уточнивши лише один момент перед відходом.

– Шукачі... Наші? Чи найняти? 

– Наші, Теренс! Наші! Йди вже! – і Теренс зник з кімнати, залишивши нас наодинці.