22

На наступний день по обіді

Рейна Хатсон:

– Ти справишся, Кейт... Ми в тебе віримо. – я ще раз поправила волосся та нову форму Кейтлін, моєї дочки та подивилася на неї. Вона була така гарна... І форма їй так личила. Чорна, довга спідниця, синій піджак з гербом Академії, а саме левом та якоюсь птицею та чоботи з сумкою через плече. І це все... Безплатно. Від Пана подарунок. Хоча я настоювала на те, що з першої зарплатні оплачу все, включаючи Академію... Але Франциско дозволив лише сумку (і ту я виборола, право купити самій!), яку ми вчора пішли та вибрали в крамниці біля Академії. 

Сама Академія... Була у вигляді величного замку на околиці Війдена. Світла, вона мала кілька веж, шпилі та непоганий двір поряд с замком. У дворі сиділи учні, прямо на траві, а деякі бігали один за одним. Гралися, або просто трохи бешкетували... І виглядало це заворожливо. Замок наче з історичних фільмів! Але він був не в екрані, а наяву. Я його бачила, а Кейт взагалі, побачить його з середини. Буде навчатися там, як і Беррімор колись. Так він і запропонував навчатися Кейт, через свій досвід, завіривши що там найкращі вчителі. 

А от щодо боргу... Потім віддам йому той клятий борг за Академію. А той борг, що він запросив за наш допуск у штат... Думаю, він попросить його скоро повернути. Чомусь, в мене є таке передчуття. Хоча сподіваюся, він забуде про нього! Дуже сподіваюся!

– Дякую... – незадоволена Кейт, посміхнулася нам "задоволеною" посмішкою і пішла до карети. 

Хай з нею в її перший день все буде добре... І нічого поганого не трапиться. Будь ласка! Боже, допоможи їй сьогодні!

Я хоч і не та людина, що вірить у Бога, але в такі моменти... Доводиться вірити у Бога. Для захисту своїх рідних та себе. Дуже хочеться миру та спокою нарешті... Щоб все налагодилося у нас з Кейт. 

– Гарного дня, Кейт. – ввічливо кивнув Пан Беррімор, стоячи поряд зі мною і все-таки наважився прошепотіти мені на вухо деякі слова, від яких в мене мурахи пішли по тілу. – От ми й залишилися нарешті удвох, Рейно... 

Трясця, який в нього привабливий голос! Так Рейно, не піддавайся його чарам. Не піддавайся! Ти сильна, ти зможеш це! Кейт зараз важливіше за якогось привабливого Пана Беррімора... Набагато. І переживати в її перший навчальний день, це абсолютно нормально для матері. Тим паче вона вже один раз назвала тебе мамою... То не виключення, що Кейт зробить це знов.

– Втрьох. – спокійно відповідаю Франциску і розвертаюся до нього, опиняючись ДУЖЕ близько до нього. Мене огортає зараз м'яти та кардамону сьогодні. Дуже приємні запахи, від яких на душі стає тепло, а серце починає швидше тюкати. – Ми залишилися втрьох і це без виключення Арінет, Джоді та інших. – і посміхаюся йому, без будь-якої поганої думки.

– Ні, люба... Сьогодні ми точно удвох і я точно пам'ятаю, що сьогодні в Ореста вихідний від навчання. Якщо судити по графіку, який ми вчора склали. – каже ці слова Пан, а я з відкритим ротом починаю згадувати графік. Ми домовилися, що графік буде 4 дні занять і 2 вихідних. Тобто 4/2, але... Але ж я заступила на посаду Вчителя сьогодні, то сьогодні повинен бути перший день. І потім ще три дні заняття після сьогоднішнього...

– Ви... Ви не можете так зі мною вчинити! – неголосно кажу і швидким кроком йду до своєї кімнати за графіком та датою, коли я заступила на посаду. Там точно повинне бути сьогоднішнє число! Я це точно пам'ятаю! Сьогодні мій перший робочий на цій посаді, а якщо ні, то... То я навіть гадки не маю, що роботи мені у свій вихідний... Абсолютно не маю гадки.

......................

Франциско Беррімор:

Я добився того, чого так прагнув останню неділю за один день, але мені цього замало. У ту мить, коли я побачив Рейну в новому для мене амплуа Вчителя і як вона це робить, то... У мене знесло дах. 

Ще ніколи... Ніколи, від жодної жінки мені не зносило дах. Я дорослий чоловік, в мене були коханки та жінки, які мені подобалися... Але. Але жодну з них я ТАК не бажав бачити поряд з собою на посаді ВЧИТЕЛЯ. Жодну! Рейна гарна, кмітлива, приємна, розумна (іноді занадто!), та ще й Потраплянка з іншого світу, про який я так давно мріяв дізнатися... Цей факт про неї взагалі мене неймовірно порадував! Потраплянка! І вона моя Вчителька.... Ой, тобто мого сина, Ореста. І вона буде його навчати!

І коли злиться, вона стає ще більш гарною та привабливою... Та настільки, що я не можу втриматися від того, щоб ще трохи її подражнити. Але не до того, щоб вона мене вдарила... У ту мить я був у повному шоку. Мені не було боляче чи щось таке, але все одно було неочікувано і трохи неприємно. І добре, що зараз в нас тепер все добре, окрім... Окрім, того, що сьогодні я зробив їй вихідний. І вона заступила на посаду не сьогодні, як планувала, а ще 4 дні тому...

І на питання, чи застосував для цього я магію, – так. Застосував. Але все це для того, щоб організувати їй вихідний та звозити її до Війдена, показавши найцікавіші місця у столиці. Я давно не робив подібних речей... І це не обман, якщо так подивитися. Трошки, якщо... А на вечір, я запланував прогулянку на конях до таємного водоспаду Бланш... День буде чудовим і я в цьому впевнений.

Кейтлін... Вона не рідна дочка Рейни. Мила, цілеспрямована, але трошки їй не вистачає твердості духу... А ще, вона школярка, як виявилося. Тож, без жодних роздумів я запропонував Рейні відправити її до Війденської Академії. Там буде у неї все, і друзі, і гарні вчителі, і кружки, на які вона може піти якщо захоче... Будь-який кружок. Танці, спів, там є все... І я там навчався. Академія зробила мене тим, хто я є зараз. Хоча й не обійшлося без казусів у вигляді різкого у підлітковому віці приросту магії. Мій характер не цукор і я не смаколик, але тоді ситуація була ЩЕ гірше. Та що там! Я ледве не розтрощив Академію по цеглинках! Так, я був тим ще бешкетником... І Орест, повністю пішов в мене характером. Абсолютно і безповоротно.