Частина 20

*Катя*

Дівчата були у мене через тридцять хвилин після мого дзвінка.

- Катю, що сталось? - запитала Настя, як тільки я відкрила двері.

- Здається, я закохалась

- Що?! В кого? Я надіюсь, що це не Марк? - з шоком запитала Настя.

- Якраз таки, він...

- Що тепер буде? - оговталась Аня

- Не знаю. Не буду йому казати. Він мене ненавидить, а коли я йому це скажу, він посміється з мене і почне підкалувати.

- Але ти не знаєш про його почуття. Чому ж ви приїхали сьогодні разом і втекли теж? - задумалась Аня

- Що? Ви приїхали сьогодні разом?

- Так. Я вийшла з під'їзду і побачила його. Запитала, що він тут робить, а він відповів, що нам потрібно виглядати як пара, бо буде дивно, що ми не зустрічались, а одразу одружились. Тому ми в коледжі, майже завжди, разом. - з сумом відповіла я. Як же я хотіла, щоб це було по справжньому...

- Ну це логічно. - сказала Аня. - Хто ж повірить, що ви одружились через велике кохання, а не через батьків...

- Ось-ось - додала Настя

- Дівчата, я заплуталась.

- Просто поговори з ним. Здається, в нього скоро день народження... Ось і зробиш йому подаруночок - сказала Настя

- Його день народження через 3 дні. В тебе є час, щоб подумати і розібратись в своїх почуттях.

- Щоб я без вас робила... Ви в мене найкращі. - кинулась я в обійми дівчат.

*Марк*

Сьогодні я вирішив не йти до коледжу і зустрітись зі старим другом. Учора я зрозумів, що закохався. Вгадайте в кого. В Коваленко Катерину. В дівчину, яка мене ненавидить всім серцем, але я від неї божеволію. У неї такі гарні очі, пухкі губи, які хочеться весь час цілувати, золоте шовковисте волосся, до якого весь час хочеться торкатися... Я швидко відкинув думки про неї і зателефонував Джексону.

- Хай! Як ти? - запитав друг

- Гірше не буває. Друже, схоже, я закохався...

- О... Я надіюсь, що це не та Катя... Давай сьогодні о восьмій біля клубу "Heaven"?

- До зустрічі. - сказав я і завершив дзвінок.

Поки в мене є час, я вирішив поїхати в спортивний клуб. Колись я займався боксом професійно і мені видали ключі, щоб в будь-який час міг приїхати. Ось і настав той час, коли я хотів вибити всю злість. Зайшов у зал і без рукавичок почав бити грушу. Чую, що хтось зайшов у залу, але не зупиняюсь.

- Ткаченко, зупинись! Що ти робиш? Зовсім з глузду з'їхав? - почав кричати Валерій Андрійович. Я зупинився

- Хто б'є грушу без руковичок?! В тебе щось сталось?

- Та нічого в мене не сталось. Просто закортіло вибити всю злість...

- І хто вона? - через дві хвилини мовчання запитав чоловік

- В сенсі?

- Та, через яку ти тут. В мене теж таке було, але мене вчасно зупинив тренер і я не встиг розбити собі руки...

Я довірився Валерію і розповів йому все про цю дівчину з найкрасивішими очами на планеті.

- Все, що я можу тобі порадити, то зроби так, щоб вона змінила своє ставлення до тебе. Кажеш, що у вас скоро весілля, то запроси її на побачення і зроби їй там справжню пропозицію. Чому б і ні? - замовк він. - А взагалі, слухай своє серце. - домовив він і пішов геть

Я глянув на годинник і побіг додому. Часу до зустрічі з другом залишилось трохи. Не люблю запізнюватись. Швидко побіг у душ, одягнув білу футболку, джинси, шкіряну куртку і викликав таксі. Вже за тридцять хвилин був на місці.  

- Сорі, затримався в спорт. клубі

- Ти ж кинув бокс. Чи просто ходив побити грушу?

- Ходив вибити злість і зустрівся з Валерієм. Він допоміг розібратися з думками і дав пару гарних порад. 

- Я ж казав, що він крутий чувак! То що з твоєю закоханністю? Хто ця бідолашна?

- Не повіриш. Коваленко Катя. - сказав я і Джексон поперхнувся своїм віскі

- Що? Мені не почулося?

-Ні. Я не знаю, що робити. До весілля залишилось дев'ять днів. Я не встигну її закохати в себе.

- А ти впевнений, що вона ненавидить тебе? Можливо вона божеволіє від тебе

- Не впевнений. Особливо після тої гри, яку я їй запропонував.

- Що за гра? - з нерозумінням запитав мене друг

- Ми повинні вдавати пару, щоб всі подумали, що в нас справжнє кохання.

- Не знаю, навіщо ти це зробив, але діло твоє.

- Ти, краще підскажи, що мені робити.

- В тебе через три дні день народження. Буде привід поговорити. Я впевнений, що вона зі своїми подружками буде. Все одно, що буде. Я на твоєму боці. - сказав друг і поплескав мене по плечі.

Ми ще трохи випили, я викликав таксі і поїхав додому. Завтра тяжкий день. Батько викликає до себе. Що йому потрібно?...