Частина 13

*Катя*

Сьогодні день народження у тата, а я забула придбати подарунок. Вирішила не йти сьогодні до коледжу, а сходити в магазин. Купити татові подарунок. Сьогодні я маю познайомитися з своїм майбутнім "нареченим". Не так я собі все уявляла... Хотіла вийти заміж в двадцять чотири, а вийду в вісімнадцять... Так, Катю, годі поганих думок.

Сходила в душ, одягнула джинси та чорне худі, зробила високий хвіст і побігла в ТЦ.

Я вже пройшла чотири магазини і ніяк не можу знайти подарунок татові. Це провал. Йшла додому і побачила магазин з антикваріатом. Мій татусь дуже любив збирати старі годинники і мені спала на думку одна ідея...

- Добридень - привіталась я з продавцем.

- Доброго дня. Щоб ви хотіли придбати?

- Мені потрібен старовинний годинник. Татові в подарунок.

- Зараз. Зачекайте. - відповів чоловік і кудись пішов. - Ось. Знайшов. Цей годинник дуже старий. XVIII сторіччя.

- Вау! Це те, що мені потрібно! Скільки він коштує?

- Ні скільки. Щоб щось придбати, потрібно віддати якусь старовинну річ взамін.

В мене з собою були тільки старі сережки, які мені подарувала бабуся на п'ятнадцятиріччя.

- Ці сережки підійдуть?

- Так. - відповів продавець - Цей годинник тепер ваш.

- Дякую. До побачення!

Я вийшла з магазину і швиденько попрямувала додому. Часу до початку святкування залишилось мало.

Прийшла додому і одразу пішла в душ. Одягнула красиву сукню-трапецію бузкового кольору. Завила локони, зробила легкий макіяж, обрала туфлі білого кольору на маленьких підборах. Взяла сумочку і поїхала до батьків.

В будинку у батьків

- Тату, з днем народження!! - міцно обійняла тата. - Нехай збуваються всі твої мрії!

- Дякую, моя дорога. Проходь в середину.

Я зайшла в будинок і побачила свою подругу Машу.

Маша: подруга Каті, сімнадцять років, батьки працюють на батька Каті, навчається на ветеринара, є хлопець - Олексій.

- Машо, рада тебе бачити! - перша привіталась я.

- Привіт! Як давно я тебе не бачила. Як ти?

- В мене все добре. Ти як?

- Нормально. Поступила в коледж на ветеринара.

Ми ще трохи порозмовляли і почалося свято. Мене запросили до мікрофону.

- Тато, ти знаєш, що я не вмію казати гарні промови, але я спробую. Тато, ти найкращий для мене. Така дивовижна турбота і опіка, можливість бути поруч і надавати ефективну підтримку, підбадьорювати і спрямовувати в правильному напрямі мою діяльність. Велике спасибі за все це! Хочу побажати тобі успіху і удачі. Нехай в твоїй долі все складається тільки так, як задумав саме ти. Рідненький, ти настільки дорогий і важливий для мене, так багато уваги приділяєш. Будь ласка, залишайся саме таким сьогодні і в інші дні.Татко, я вірю в те, що мої слова зігріють твою душу, серце, адже ми настільки близькі. Будь щасливий і використовуй кожен день на благо собі, адже це єдиний спосіб перейти на новий рівень! В мене є для тебе подарунок.

Я побігла до вітальні.

- Я дуже довго думала, що тобі подарувати і зупинила свій вибір на цьому. Будь щасливий! - промовила я.

- Донечко, це ж саме той годинник, який я так довго шукав. Дякую тобі! Ви з мамою найрідніші мені люди! - обійняв мене тато.

- Друзі, прошу хвилинку вашої уваги! В мене та мого бізнес-партнера є для вас чудова новина. Моя донечка та його син одружуються! Попрошу наших дітей вийти на сцену!

Я вийшла на сцену і усміхнулась, але коли побачила мого нареченого, моя посмішка зникла. Це Марк! Мій наречений - Марк! Людина, до якої я відчуваю ненависть! Це катастрофа!