Частина 9

Неділя 10 ранку

*Катя*

Прокинулась я від того, що хтось стукав у двері.

- Яка людина потурбувала мій сон?! - промовляю я і відкриваю двері. Бачу там маму і тата. Точно! Ми ж домовлялись, що вони сьогодні зранку до мене прийдуть...

- Привітики, Катруся! - весело промовив тато.

- Привіт, мої любі! Проходьте)

- А ти так і не змінилась... Якби ми не прийшли, ти б до дванадцятої спала. - сказала з усмішкою, мама.

- Тааак. Ви йдіть на кухню, а я зараз переодягнуся і спущуся до вас - сказала я і побігла до себе.

Швиденько почистила зуби, переодягнулась і побігла до батьків. Заходжу і бачу, як мама готує омлет, а тато дивиться телевізор. Так само як і в дитинстві...

- Матусю, не варто було. Я б сама зараз щось приготувала.

- Заспокойся і дістань тарілки. - сказала мама.

За десять хвилин ми вже сиділи за круглим столом і насолоджувалися сніданком.

- Ви, здається, про щось зі мною хотіли поговорити? - запитую я у батьків.

- Так. Ледве не забули. Доню, тільки не відмовляйся одразу. - промовив тато і мені одразу стало не по собі.

- Що сталося?

- Справа в тому, що у нас проблеми з бізнесом. Щоб ми його не втратили, нам потрібна допомога. І нашим рятівником виявився бізнесмен з Канади. Але в нього є одна умова... Ти повинна фіктивно одружитись з його сином. - сказав тато.

- Що? Це жарт якийсь? Ніколи в житті! - не повірила я своїм вухам.

- Доню, це не жарт. Подумай, будь ласка, це всього на п'ять місяців. Потім ви розлучитесь. - намагалась заспокоїти мене мама.

- Ні! Ви що? Мені тільки вісімнадцять! Який шлюб?! - почала кричати я.

- Катю, заспокойся. - заспокоювали мене батьки. - Розумієш, якщо ти цього не зробиш, то ми залишимось без грошей. Подумай про це, будь ласка. В тебе є два дні. - промовили вони і пішли.

Я швидко подзвонила дівчатам і вже за п'ять хвилин вони були у мене вдома.

- Що трапилось? Розповідай - з занепокоїнням, запитала Настя

- Мої батьки хочуть видати мене заміж за не знайомого мені хлопця. - зі сльозами на очах промовила я.

- Що? - одночасно запитали дівчата.

Я почала їм розповідати все з самого початку.

- Капець... - не могла відійти від шоку Аня.

- Я не знаю, що мені робити. Дівчата, як все складно... - сказала я.

- Не знаю, але це ж заради батьків і всього на п'ять місяців... А потім ви розійдетесь, як в морі кораблі. Будете жити під одним дахом, як незнайомці, а на публіці вдавати з себе закоханих... І до того ж,  можливо він красивий... - промовила Настя.

- Настю, який красивий? Ти себе чуєш? Тут, взагалі то, руйнується її життя! - вигукнула Аня.

- Дівчата, заспокойтесь. Настя права. А якщо це все допоможе мені забути ту ситуацію?

- Не знаю, дівчата. Мені це все не подобається... - сказала Анька.

- Катруся, останнє слово за тобою, але пам'ятай, що я завжди на твоєму боці. - підморгнула мені Настя.

- Я подумаю. Тим паче, у мене є цілих два дні. - сумно відповіла я.

- Годі поганих думок. Давайте, як в старі часи, серіал подивимось? -  запропонувала Аня.

І ми всі дружно пішли у залу. Вечір ми провели дуже весело. Кидались подушками, дивились серіали, їли попкорн... Дівчата пішли додому близько восьмої. 

Я все прибрала, сходила в душ і лягла спати. Завтра в коледж...