Частина 7

*Марк*

Нарешті сьогодні субота. Як же я її чекав. Сьогодні ми з Джексоном йдемо у клуб. 

Джексон: дев'ятнадцять років, друг Марка з самого дитинства. Переїхав до України в дванадцять років. Є дівчина, але про неї пізніше. 

12:30

Прокидаюсь і одразу йду в душ. Дзвоню Джексону.

- Хай

- Привіт, Марк. Щось знову трапилось?

- Друже, ти забув про нашу домовленність? Ми домовлялись піти сьогодні в клуб і відмітити мій переїзд!

Ну як можна було про таке забути?...

- Сорі. З цим коледжом зовсім голова не варить....

- Як я тебе розумію, але зараз не про це. О котрій і де ми зустрінемось?

- Давай о восьмій біля "Sweat dream"? 

- Ок. До зустрічі!

- Па.

Ну що ж, часу в мене вдосталь, тож можу подивись матч. Але спочатку йду на кухню і розумію, що в холодильнику нічого немає... Звісно. Я ж всю неділю харчувався то в кафе, то фаст фудом....І зараз теж не вийняток. Йду по телефон, набираю вже знайомий номер улюбленої піцерії і за пів години отримую свою піцу.

19:00

Розумію, що вже час збиратись і йду в душ.  Швидко одягаю білий світшот і джинси, пшикаю свій улюблений одеколон, взуваю білі кроси і вибігаю на подвір'я, де вже на мене чекає таксі. Буквально через двадцять хвилин ми на місці і я бачу свого друга, який чомусь не задоволений.

- Хай - привітався я перший.

- Угу

- Що сталося? Вранці ти був веселіший

- З Маринкою тільки що посварився....

Марина: дев'ятнадцять років. Дівчина Джексона. Навчається на лікаря разом зі своїм хлопцем.

- Не переймайся, завтра все мине і ви будете знову милою парочкою. А зараз пішли вип'ємо!

Ми зайшли в приміщення і я одразу примружився від гучної музики... Так... Забув я, що таке клуби. Потрібно це виправляти. Ми з Джексоном попрямували до VIP-зони і як тільки ми підійшли до сходів, якась дамочка вилила на мене свій коктейль. На моєму білому світшоті одразу з'явилася червона пляма. Я підняв очі і побачив Коваленко. Оце так зустріч....

- Коваленко, куди ти преш?

- Ти що, мене переслідуєш?! - накинулась вона на мене замість того, щоб вибачитись і піти своєю дорогою.

- Ти головою вдарилась? До речі, з тебе новий светр.

- Не буду я нічого тобі купляти! Ти сам мене штовхнув! - крикнула вона і пішла. Ненормальна.....

Весь останній вечір пройшов нормально. На щастя, з тією стервою я більше не бачився. Додому я потрапив о першій годині ночі і одразу ліг спати.