Частина 3

-Ну, Анька, пішли в їдальню. В мене вже живіт до хребта прилип! - проскулила я.

-Добре, добре. Ходімо.

Через те, що ми зі Степовою прийшли пізно, всі столики були зайняті. Але було два вільних місця біля Марка. Що за невезуха? Цей пришелепкуватий мене переслідує чи що?!

-Катю, може біля Марка сядемо? - запитала Анюта

-Ні! Тільки не біля нього!

-Чим він тобі так не сподобався?

-По перше, він всю пару на мене глазів, а по друге, він самозакоханий хлопчик.

І тут я бачу, що Степова змінилась в обличчі.

-Дякую за комплімент, Коваленко!

Упс...

Розвертаюсь і бачу Марка. Чому Аня мене не зупинила? Тільки я хотіла щось сказати, як мене випередив Ткаченко.

-Знаеш, Коваленко, ти теж не квіточка. Така ж самозакохана стерво!

-Та як ти смієш таке про мене говорити?!

-Марк, йди звідси! - втрутилась Аня.

Продзвенів дзвоник і ми побігли на англійську.

-Доброго дня, шановні учні! Сьогодні я вас розприділятиму на пари для виконання проєкту. - сказав викладач.

Господи, будь ласка, нехай я буду не з Ткаченко.....

Аралов всіх розприділив і залишилось тільки 4 учні. Я, Марк і ще двоє дівчат.

-Тааак... Коваленко з Ткаченко.

-Ні. Будь ласка, можна з кимось іншим? Благаю... - просила я

-Ні, Коваленко, не можна!

Мій настрій ще дужче зіпсувався.

Після пари:

Я йшла коридором коледжу до вбиральні, але дорогу мені перегородив Ткаченко.

-Ну що, Коваленко, в мене чи в тебе будемо робити проєкт?

-Була б моя воля, я б взагалі з тобою його не робила.

-Взаємно, лялечка)

-Ніяка я тобі не лялечка!! 

-Добре. Тоді в мене о сьомій. Буду чекати.

-Чому так піздно?

-В мене тренування.

-А мені начхати на твої тренування! В мене теж є особисте життя.

-Я все сказав. Адресу скину СМСкою. Бувай.

Так, Катю, вдих... видих...

З того моменту, з Ткаченко ми не бачилися і це чудово.....