Частина 2

О Боже,як же я не хочу в цей клятий коледж!

Нарешті сьогодні п'ятниця! А це значить, що завтра ми з дівчатами йдемо у клуб!

Вимикаю будильник і біжу в душ. Потім хвилин двадцять витрачаю на сьогоднішній образ і мій вибір зупиняється на красивому класичному костюмі, який складається з бордових брюків, такого ж кольору піджаку і біленького гольфику. Макіяж я не люблю, тож обираю свої улюблені білі кросівки, хапаю сумку з усіма зошитами і біжу на автобусну зупинку. Автобус довго чекати не довелося і я за півгодини вже була в коледжі, де на мене чекала моя подруга Аня.

Аня: моя ліпша подруга з дитинства. Їй 18 і в неї є хлопець Тимур, який є капітаном футбольної команди. Йому 19.

-Привітики, Аню! Як ти? - запитую я в подруги.

-Хай, Коваленко! В мене все чудово. А ти як? Ще не знайшла свого принца на білому коні?

Знову вона за своє.... Знає ж, що я не люблю говорити про це!

-Ну ти знову за своє? Аню, ну ти ж знаєш....

-Добре, вибач... Пішли скоріш, бо до початку лекції залишилось 5 хвилин, а ти знаєш, що наша пані Жуковська не любить запізнень.

-Побігли скоріш!

На лекції: 

Ми з Анькою швидко зайшли в кабінет. Вона сіла до Тимура, а я зайняла останню парту. Одразу за нами зайшла наша викладачка разом з деканом.

-Шановні учні, сьогодні до вас доєднується новий студент. Марк, заходь! - сказав декан.

Я ж його не слухала і думала про своє. Коли підняла очі, побачила високого красивого хлопця.

-Марк, представся, будь ласка. - попросив декан.

-Всім привіт! Я Марк, мені 19, я приїхав з Канади. Думаю, що цього досить.

-Добре. Сідай на вільне місце. - сказала пані Жуковська.

І тут я зрозуміла, що вільне місце тільки біля мене!

-Можна сісти?

-А якщо я скажу, що ні, щось зміниться?

-Ні.

Весь останній час, я відчувала погляд Марка на собі. Я не витримала і сказала:

-Досить на мене так дивитись!

-Як?

-Моя тобі порада, слухай лекцію і записуй, бо Жуковська дуже любить запитувати новеньких)

-Не переймайся за мене, незнайомка.

-Мені що, робити нічого?

І більше ми з Марком сьогодні не розмовляли...