Детективне агентство морок розділ 1 Елая

  - гаразд, я не буду тебе питати що це було, - сказала даніела - але погоджуюсь з тобою, сподіваюсь від до дівчат більше не підійде 

-якщо підійде, розмова буде по іншому

Вона промовчала, але через мить заговорила за роботу 

-я маю адрес, якщо ти все ж хочеш поїхати туди,

Я кивнула, і дала їй свій телефон. Вона швидко набрала адресу, й повернула телефон 

-ось твій адрес, - вона взяла мене за руку - будь обережна, хто знає що в них там в розумі? 

Я знову кивнула забравши її руку, після цього жесту я встала зі столу і вийшла на двір, подивившись в телефон, знайшла таку адресу:

     *  Льнгіслів 3 Лондон. 

детектив  агентство *

Я зайшла в програму де можна викликати таксі, треба було кого небудь, щоб швидше туда доїхати. Після цих роздумів я написала адрес який мені потрібен і мені підібрали водіїв, я тицнюла в якогось і мій вибір був зробленим,  після цього я почекала мабуть хвилин 10 і моє таксі приїхало 

-доброго дня адрес цей? - і він показав мені  той самий адрес 

-так, все вірно 

Він кивнув і ми вирішили, я всю поїздку дивилась в вікно, як ні він ні я не починали розмову вся наша дорога була в тиші

-ми приїхали, з вас 5 доларів

 подивилась в сумку і дала йому 5 доларів. Все ж грошей маю я вже набагато, треба швидше когось знайти, в плані жертви, і журналістам сенсація і мені добре, після цього я вийшла з таксі і точно навела адрес в Google map одразу після цього мені вибило місце але без жодної фотографії воно знаходилося в 15 хвилин звідси, я думаю це саме те агентство, і я направилась туди, чи буде щось цікавеньке там? Чи розслідують саме мене? Я ж сподіваюсь я єдина вампірка цього міста, бо більше нікого мені і не треба, любов це не для мене, я ніколи й нікого не полюблю! Це зовсім бридня, і навіть зараз забиваю собі цим голову? Краще про це взагалі забути.. Після цих думок я пішла далі, зупинилась я біля великого маєтку, він був просторим і в темних кольорах, вікна як прості але на кінчиках з невеликим візерунком що гарно відсвічувало сонце, тепер прийшов мій час сяяти, в ідти саме туди, і я так і зробила, направилась туди і постукала в дверцята, ніхто не відкривав але я чула якийсь звук за дверима, мабуть вони не дуже акуратні чи це мої вампірські навички? Я притулилась вухом до дверей але почула шорох і якнайшвидше відсахнулася 

-доброго дня, вам щось потрібно? - сказав голос, а потім я побачила рудоволосого чоловіка, з темно-карими очима що були в гармонії з його чорними окулярами. Заледве хвилясте волосся недбало спало йому на чоло 

-доброго, я прийшла працювати - сказала я, і помітила як він почав мене розглядати - якщо вас турбує що я жінка, не хвилюйтеся мою кваліфікацію і досвід це аж ніяк не змінює.

Він замовк, настала короткочасне мовчання, після чого він кивнув і привідкрив двері запрошуючи мене всередину, та саме в цей момент я й зрозуміла що не маю жодної зброї для самозахисту, а чи справді мені потрібна зброя? Я вважаю що ні, але всеодно треба бути спостережливою. Я зайшла всередину і помітила що коридор був не дуже добре освітленим проте я всеодно могла добре розгледіти деталі,  такі як старовинні картини, деталі шпалерів і таке інше, після цього короткого коридора ми вийшли в просторий зал з фортепіано, вона було більш старим, залі від нього стояв білий диван який мав сіруватий відтінок, біля нього одразу був столик з вазою, одна квітка, як одне життя, і така ж самотня. Хоча я вважаю їй ця компанія їй до душі, далі я звернула увагу на просторі та широкі вікна на яких не було штор, тут були двері які виводили в сад, це було чудесно скоріш за все, сад.. це гарна ідея для відпочинку, так,мабуть так, 

-ходімо, я проведу до нашого начальника

Я легко кивнула, і замітила що тут були сходи на другий поверх, після чого перевела свій погляд на двері біля яких ми стояли, чоловік який відкрив мені двері постукав в них

-заходьте - прозвучав твердий голос 

Ми зайшли в темний кабінет із готичними меблями старими книгами й важкими шторами. На столі - справи,чорнильниця, темне перо та у повітрі запах заварної кави, а на чорному шкіряному кріслі був він : чоловік із попелястою шкірою, темними очима зі срібними зіницями та волоссям, що вигоріло на кінчиках. На пальцях сліди від старих опіків а його очі розглядали зацікавлено мене, він хмикнув 

-що сталось? І що це за дівчина? - сказав чоловік

-я елая бладмур, і я прийшла в ваше агентство працювати. 

Чоловік насмішкувато посміхнувся, і кивнув щоб я продовжила 

-я її впустив, - вступив в розмову чоловік з окулярами - вона.. е-е .. 

-я відповіла на погляд. - сказала я і подивилась на начальника - і тут немає нічого глузливого, якщо ви сумніваєтесь 

Він всеодно всміхався, але кивнув на знак згоди 

-мене звуть Лін Райт, а ось це - він показав на чоловіка з окулярами - Вайлн Сильвергрод. Тепер коли ми знаємо імена один одного можна розпочати нашу цікаву розмову, що ж елає розкажіть нам звідки ви дізнались про наше агентство, скільки вам років і про минулу роботу

-мені 24, раніше працювала вчителем, але школа закрилась два місяці тому, працювала вчителем літератури тому містику і міфологію полюбляю і робота ця цікава ні вбивств ні крові не боюсь, присягаюсь 

 Звісно не боюсь, я її п'ю) але про це їм знати не потрібно, ще занадто рано, і чесно що я таке вигадала треба мабуть було щось краще але що спало на думку то і було. Лін кивнув, і після цього я спитала :

-що вам потрібно знати? Я справді хочу тут працювати, і можу зробити багато для агентства не зважаючи на мою стать 

Лін легко усміхнувся з Вайлном, і Вайлн сказав 

-ми маємо деякі умови а вже після цього ви можете обрати 

Я кивнула і слухала їх

-а нас є другий поверх і там багато сальних кімнат що дозволяє нам залишатись і жити тут, це одна з умов ви маєте проживати в агентстві а також не робити всякі ритуали без нас.

Ритуали? Вони трошки притрушені? Ну, а хоча можливо таке і буває, мене вже нічого не здивує тут