РОЗДІЛ 13

За день до суду, Андрія закрили в тюремній камері. Він благав щоб його не залишили одного, просив щоб хтось посидів коло камери і поговорив з ним. У нього були явні проблем из нервами.

 Його ніхто несполухав.

 Він вже розумів, що його посадять як мінімум на п’ятнадцять років.

 Через декілька годин Андрія Кайдаша було знайдень звисаючим на зашморзі зібраної із

спортивних штанів. Йому було двадцять три роки.

ПІСЛЯ

 Надворі йшов рясний сніг. Разом з Єлизаветою ми поверталися додму в Київ. У Чиліфорнію ми їхали щоб відпочити, а у висновку знайшли серійного вбивцю, та повернули центральному банку пів мільйона гривень.

 Наша квартира знаходилася в центрі міста, тому проїхавши через усі затори, ми попали додому.

 Я думав про те що пора провідати Яна. І правда. Чмокнувши Лізу в щоку, я подався до бару “Червона рута”.

 Мене там зустріли як національного героя. Всі тільки і говорили про Чиліфорнівку, вона булла у всіх новинах. Пропхавшись до Яна я скрикнув:

  - У тебе зроду не було скільки народу в барі!

  - Я тебе радий бачити.

  - Як тут у вас справи? – запитв я.

   - В цілому стабільно,  по вулицях почала бродити банда домашніх злодіїв.

   - Домашніх, - з подивом сказав я.

   - Домашні, тому що лазять по дорогих квартирах, і вигрібають весь їхній вміст.

   - Та ти що.

   - Поліція за них взялася без якось ентузіазму, розставивши своїх людей по гарячих точках.

   - Гарячих?

   - Це центр, Гідропарк та Печерський район.

   - Зорзумів, дякую.

Я пішов повільною ходою. Надворі йшов сніг, а мороз щепав лице.

Підійшовши до своєї квартири, я побачив що двері були відчинені. Хіба вона мола забути їх закрити?

- Ліз, - промовив я.

У відповідь тиши. Я ввійшов в коридор.

Нікого.

У ванні, теж нікого.

Зайшовши на кухню у мене відібрало мову. На підлозі моєї квартири, з ножем у грудях, лежала Єлизавета.

КІНЕЦЬ.