РОЗДІЛ 11

9 лютого 2018 рік

- Для чого Андрій, який проживає у Чиліфорнівці поселився у готелі який за двадцять кілометрів від міста? – запитав я у Тараса.

Він тільки знизав плечима.

Тому ми вирушили запитати про це у самого Кайдаша.

П'ять років тому.

 - Кохана, — сказав Петро якому надівали наручники, — Я зробив це заради наших дітей.

 Тоді його спільників ніхто не знайшов. А Петро тримав язик за зубами. Він знав, що його чекає десять років в'язниці яких він не переживе, а тому втрачати не було чого. Він мовчав.

10 лютого 2018 рік

Ми під'їхали до дому Андрія.

- Для чого ти поселився в готелі четвертого лютого? – запитав я.

- В той день я їхав із Черкас додому, на під'їзді у мене зламалося авто.

- Дивно, — сказав Тарас, — А чому ти виріши залишитися на ніч в готелі? Чому не зателефонував комусь?

- У мене сіла батарейка на телефоні.

Він викручувався як міг.

- Ми все знаємо, — мовив я, — Ти шукав гроші, а як зрозумів що їх немає убив їх усіх.

- Припустимо, — наляканим голосом проказав Кайдаш, — Але як ви це доведете?

- Все логічно, ми знайшли іспанця, у якого ти купив зброю. У нього ж п'ять років тому твій батько разом з Бойком, Петренком та Руденком вони купили такий же кольт М1911.

- Особливість в тому, — продовжив я, — що на лівому боці пістолета, після цифр 1911 стояла двійка. У зброї Педро це головна особливість. То чисто сердечне буде?

- Дайте мені листок і ручку, — попрохав Андрій.

- У такому разі, замість довічного, тобі дадуть років п’ятнадцять.