РОЗДІЛ 4

8 лютого 2018 року

Ніч я провів у роздумах.

 У трьох жертв, батьки воювали в Афганістані. Але як Афганістан може бути пов’язаний із потрійним убивством?

Зранку, я поїхав до свого друга дитинства, Тараса. Він працював поліцейським у цьому ж місті.

 - Не може бути! – озвався Тарас, — Які люди в Голлівуді.

 - Я тебе теж радий бачити.

Ми обійнялися, поплескавши один одного по спині (з усієї сили).

 - А що це за прекрасна дівчина з тобою? – запитав він.

 - Це моя помічниця.

 - Я думав такі красиві помічниці бувають тільки в кіно.

 Він запропонував кави. Ми були не проти.

 Як виявилося, Тарас був одружений і мав двох дітей.

 - Знайомтеся, це Тимофій і Меланія, — представив дітей Тарас, — То з якої причини ви завітали до мене?

 - З приводу потрійного вбивства, — сказав я, — Що тобі відомо?

 - Так я тобі й скажу! – відрізав він, — Це конфіденційно як-не-як.

 - А ти пам’ятаєш, як я з тобою колись останньою жуйкою поділився? – поставив ультиматум я.

 - Це заборонені прийоми!

 - І?

 - Нарили ми не багато, що пожежник, що прибиральник, були одні, і тому свідків не мали. А от що з готельним служакою, то 4 лютого зранку, в готель поселився чоловік, який 5 лютого покинув його.

 - І що? – запитав я.

 - А те, що він прожив у готелі рівно одну добу, і вийшов з нього в ту мить коли знайшли труп.

 - Як на мене, це нічого не означає, — промовив я, — Ви його допитали?

 - Допитали. Але… - він замовк.

 - Що але?

 - Ми його відпустили, через те, що у нас мало доказів.

 - Це означає що ви відпустили єдиного підозрюваного? – зі смутком запитав я.

 - Означає.. – сумно сказав він.

 - І хто цей чоловік?

 - Його звуть Алан Самір. Тридцять три роки. Має афганське походження. 2015 року переїхав до України. Припинивши громадянство Афгану, став громадянином України. Все законно. Без судимостей (логічно), - закінчив Тарас.

 - І що ми маємо на нього? – запитала Єлизавета.

 - Аж нічого, — продовжив Тарас, — На місцях вбивств ніяких відбитків. Кожна жертва булла застрелена різними пістолетами. Стверджувати те що це зробила одна людина ми можемо, тому що в усіх трьох були схрещені руки.

- То ти думаєш, цей Алан приїхав мститися? – запитав я.

 - А чом би й ні?

 - Якась дурня, - висловивив свою думку я.

 - Це не дурня, це мотив! Я у відділок!