Розділ 22. За дверима

   Стук у двері става дедалі сильнішим.

  - Відчиняйте! Поліція!

   Слідчий насторожився. Голос здавався йому незнайомим.

   Батько Марини швидко підійшов до вікна і зазирнув надвір.

   - Це не поліція, - тихо сказав він. 

   - Вони прийшли по документи.

  Марина міцно стиснула щоденник Валентини.

  Раптом задні двері будинку прочинилися від пориву вітру. Чоловік показав на них.

   - Ідіть. Я їх затримаю.

   - Ні,- заперечив слідчий. - Ніхто не залишиться тут сам.

    Та часу на суперечки не було. У будинок уже намагалися вдертися.

     Трійця вибралася через задній вихід і побігла в бік лісу. Коли вони відійшли достатньо далеко, слідчий відкрив папку з документами.

     Серед паперів лежав ще один лист Валентини.

    " Багато років тому сталася подія, про яку всі домовилися забути. Ми зробили помилку, і відтоді страх керував нашими життями. Але є людина, яка використала цю таємницю, щоб маніпулювати нами. Це був батько Марини Ігор."

      І в тій папці ще був диктофон. Там був запис Валентина сварилася з батьком Марини Ігорем.

      Його було затримано. Він роками шантажував Світлану Петрівну і Марину. Погрожував, що розкаже, що вони не тільки Валентину вбили, але й загиблу людину в минулому. Саме через страх і погрози вони погодилися отруїти Валентину.

      Світлана Петрівна та Марина були винними у смерті Валентини, але вони самі багато років жили під тиском і страхом. Справжній організатор злочину нарешті був викритий.

       Поліція отримала всі докази: листи, щоденник, записи та документи.

       Марина добровільно дала свідчення й розповіла все, що знала. Світлана Петрівна теж зізналася у своїй ролі в трагедії.