Вбивство ПІвнІчного Єдинорога.

Розділ 3.Холодна піца і тупий серіал.

 

1 грудня
 

Орендована кімната Марка, мотель «У Френка», Блек-Рок.
 

Двері зачинилися з таким звуком, ніби в картонній коробці захлопнули кришку. Марк зняв промерзлі чоботи, кинувши їх біля батареї, яка нагадувала холодний шматок чавуну і видавала лише жалісливе цвірінькання, замість того щоб гріти. У повітрі кімнати стійко пахло старою сирістю, кислим тютюном і пральним порошком з ароматом дешевої лаванди, яким попередній мешканець, мабуть, намагався вибити сморід плісняви.Він дістав з кишені м’яку пачку сигарет, вибив одну об зап’ясток, підніс запальничку і з насолодою затягнувся, випустивши дим у бік маленького вікна, за яким несамовито вив вітер.
 

—  ну й деньок, — пробурмотів Марк, кидаючи куртку на спинку пропаленого крісла.
 

У животі гуркотіло. Востаннє він нормально їв у літаку ще до того, як чортова кава вилилась йому на рукав. Він підійшов до потертого столика, на якому лежала пожовкла візитівка єдиної піцерії в місті, що погодилася працювати під час полярної ночі — «Льодова піца Тоні».Марк витягнув з кишені мобільний, але на екрані красувався значок перекресленої антени. Мережа у цьому засніженому дурдомі зникала частіше, ніж сохли шкарпетки. Він був змушений скористатися стаціонарним телефоном з потрісканим пластиковим корпусом, що стояв на тумбочці біля ліжка.Диск був дисковим чи кнопковим — з потертими цифрами. Марк набрав номер, довгий час слухав писк і хрип у трубці, поки на тому кінці хтось не підняв слухавку.
 

— «Льодова піца», слухаю, — пролунав на тому кінці хрипкий, знуджений жіночий голос.

— Мені велику піцу «Пепероні», подвійний сир, і пляшку коли, — сказав Марк, тримаючи сигарету в зубах.

— Доставка тільки до парадного входів сусідніх будинків. Кур'єр у завірюху далі сорок метрів від машини не йде. 20.баксів.

— 20 баксів за шматок тіста з ковбасою?! Ви там зовсім охрініли у своєму Блек-Року?

— Не подобається — їж сніг, мудрець. Закриваємося за десять хвилин.

— Гаразд, чорт з вами, везіть до мотелю «У Френка», номер дев’ятий. Тільки швидше, бо я зараз з'їм власні чоботи.
 

Марк кинув трубку і важко зітхнув.Треба було хоч трохи привести себе до ладу. Він зайшов у крихітну ванну кімнату. Дзеркало вкрилося павутиною тріщин, а з крана капала іржава вода з такою частотою, що дратувала краще за мігрень. Марк зняв брудну сорочку, кинув її в раковину, туди ж витиснув трохи рідкого мила і почав заповнювати раковину водою.
Прання в раковині орендованої кімнати під час полярної ночі — це окремий вид психологічної терапії. Вода миттєво потемніла, перетворившись на сіру калюжу. Марк злим рухом почав терти манжети, де залишилися сліди крові та формаліну з моргу.
 

«Ти міг залишитися в столиці, — крутилося в голові. — Пити нормальний лате в кафе, читати лекції студентам, спати у власному ліжку з нормальним опаленням. Ні, чорт забирай, захотілося романтики. Захотілося розгадати таємницю “Північного єдинорога”. Тепер розгрібай».
 

У цей момент у двері гучно й нетерпляче постукали.
Марк витер руки об паперовий рушник, вибіг у кімнату і відчинив двері. На порозі стоядітихуватий хлопець у розстебнутій куртці, з якої сипався сніг. У руках він тримав картонну коробку.
 

— «Льодова піца». 20 баксів готівкою, — пробурмотів кур'єр, уникаючи дивитися Марку в очі.

Марк витяг з кишені зім’яту купюру, всунув її хлопцю в руку, вирвав коробку і зачинив двері перед самим його носом.Він кинув коробку на стіл, відкрив її. Піца була ледь тепла, сир застиг білою кіркою, а шматки ковбаси зсунулися в один бік через те, що кур'єр, мабуть, віз її під кутом сорока градусів.Марк відломив шматок, жуючи його стоячи біля старого телевізора «Funai». Він клацнув пультом. Екраном пробежали білі смуги, а потім увімкнувся якийсь дешевий нічний детективний серіал тридцятирічної давнини. На екрані чоловік у плащі кричав на жінку в лабораторії, а на задньому плані грала жахлива синтезаторна музика.
 

— Ну звісно, — пробурмотів Марк із повним ротом піци. — У кіно завжди все так просто. Знайшли слід, увімкнули комп'ютер, за п'ять хвилин вирахували маніяка за IP-адресою і пішли пити пончики. А тут у тебе труп без крові, замерзле озеро без слідів, патологоанатом-рокер і піца, яка на смак як картон із машинним маслом.
 

Він ліг на ліжко прямо в джинсах, не розправляючи м’яте сіре простирадло. У правій руці він тримав шматок холодної піци, а лівою перемикав канали, знаходячи лише шуми, завірюху на екрані та чергові повтори нічних новин.За стіною гучно кашляв сусід. Десь на вулиці завила роздратована собака. Вітер продовжував бити в шибки мотелю, вибиваючи моторошний ритм.Марк заплющив очі, слухаючи, як за стіною стихає міський шум. До кінця двотижневого терміну залишалося тринадцять днів. І він уже знав, що цей маніяк так просто не здасться.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше