Вбивство поміж філок

5 глава

Пройшов тиждень після цієї зустрічі на ярмарку. Панна не була засмучена цим, вона майже придумала як обернути це на свою користь. 
Дівчина сиділа у себе в кабінеті за столом думаючи які наступні кроки потрібно зробити, щоб усе вийшло. Поки вона роздумувала, то зрозуміла, що майже місяць не відвідувала чаювання на які її запрошували. Тому вона вирішила написати лист сама. Вона написала лист своїй подрузі Амелі, що запрошує її на чаювання. Емілія передала лист дворецькому, щоб він його відправив.
А сама панна вирішила повідомити про це слуг, щоб вони усе приготували.

————
Дівчата сиділи у саду весело розмовляючи та п'ючи чай.
— Ох Емілія, ти уже давно не запрошувала мене на чаювання і не відповідала на запрошення. Щось трапилось?– трохи стурбовано запитала Амелі
— Не хвилюйся Амелі, просто останні дні я трохи занедужала– заспокійливо запевнила дівчина
— Бідненька, ну головне, що зараз з тобою все гаразд– Амелі трохи помовчала, роздумуючи чи потрібно питати те, що вона хотіла
— Амелі, ти щось хочеш сказати– побачивши нервозність своєї подруги запитала панна
Подруга видихнула і трохи стишеним голосом почала
— Це правда, що Роджера бачили з іншою дівчиною?
Емілія трохи здивувалась, але вона знала що чутки розповсюджуються швидко
— Так
— От негідник!– обурено сказала вона– Ти мені звісно вибач подруго, але він не може бути хорошим нареченим, якщо ще весілля не пройшло, а він уже з іншими дівицями дивиться
— Знаю, Амелі. І це піде на мою користь– м'яко усміхнулась дівчина
— Ні подруго ти не... – Амелі замовкла і глянула на неї перепитавши– Що?
Емілія тихо захихотіла на реакцію своєї подруги
— Ця ситуація піде мені на користь– вона тоді трохи нахилилась до Амелі та прошепотіла– я хочу розірвати з ним контракт
Амелі здивовано подивилась на подругу, а тоді задоволено посміхнулась
— Ось настрій який я хотіла побачити так давно, він не заслуговує тебе– запевнила вона– якщо тобі потрібна допомога з чимось, то можеш звертатись до мене. Я допоможу чим зможу– запевняючи сказала Амелі поклавши руку на груди наче присягу.
Панна усміхнулась, та вдячно кивнула.
— Дякую Амелі, я знала що можу на тебе покластися

————
Роджер вийшов з карети, прямуючи до свого дому. Його настрій був спокійний, він повертався від Беатріс. Але його спокійному настрою дещо заважало. А саме, та зустріч на ярмарку. Він нервово махнув головою відганяючи погані думки коли заходив у будинок. 

Він наказав слугам принести йому чаю до його кабінету.
Коли він уже сидів у кабінеті, то думки про ярмарку заполонили його розум.
— <Емілія бачила мене з Беатріс....не могла ж вона здогадатись про усе? Чи могла? .... Але відреагувала вона тоді нормально... і зараз нічого не пише, щоб з'ясувати що це було... схоже вона повірила у те що ми говорили про бізнес, дурепа>– він самовдоволено усміхнувся– <залишилось ще трохи почекати... і її спадок буде у мене, поки вона нещасно лежатиме під землею через "нещасний випадок">– у двері постукали, це була слуга, яка принесла йому чай, він нічого не сказавши випив трохи. Він упевнений що у нього все вийде




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше