8 глава

Роджер не знаходив собі місця. З того вечора, коли він, замість танцю з Емілією, обрав компанію своєї "ділової партнерки", його мучила пекуча суміш сорому й ревнощів. Образ Емілії, що кружляє в танці з Левом, запалився в його пам'яті, як кошмарне видіння. 

Чоловік розумів, що його поведінка була жахливою. Він образив Емілію, змусив її відчути себе знеціненою й самотньою, і все це - на очах у суперника. Гнів на самого себе змішувався з люттю до Лева, цього зухвалого юнака, що насмілився торкнутися його коханої. Він стискав кулаки, уявляючи, як розтрощить його обличчя.
Але гнів не міг вирішити проблему. Роджер усвідомлював, що втрачає Емілію. 

Щоб загладити свою провину, він вирішив засипати Емілію подарунками. Коштовні ювелірні вироби, вишукані сукні, рідкісні книги - все, що могло б порадувати її душу, йшло до її покоїв щодня, немов потік, що змиває гіркоту образи. 

Емілія приймала дари мовчки. Її обличчя не виражало ні радості, ні подяки. Вона ставила подарунки на туалетні столики, немов трофеї переможеного ворога.
Чоловік спостерігав за нею збоку, відчуваючи, як його серце стискається від болю. Він розумів, що його подарунки - лише жалюгідні спроби купити прощення, й щирість його почуттів губиться в блиску коштовностей.


Минуло кілька днів, і Емілія, проходячи коридором замку, помітила невеликий пакет, що лежав на столику біля вікна. На ньому витонченим почерком було виведено: "Для Емілії. З нетерпінням чекаю на зустріч." 
Вона розкрила пакет і вийняла з нього вишукану брошку у формі троянди, пелюстки якої були виготовлені з перламутру й сяяли ніжно-рожевим світлом. До брошки була прикріплена записка: "Прогулянка по саду о 7 годині вечора. Ваш Л."
— <Невже це> – здивувалась дівчина розглядаючи брошку і перечитавши записку
Серце Емілії калатало в грудях. Щось у ній тягнуло до Лева, його щирість, його запал, втім вона вирішила йти на зустріч. 

Сонячні промені ллються крізь віконце, освітлюючи кімнату, де дівчина готується до зустрічі з Левом. Її хвилювання відчувається у кожному русі. Вона нервово крутиться перед дзеркалом, оглядаючи свою нову сукню. 
Ніжна шовкова сукня ніжно-блакитного кольору, що підкреслює її витонченість. Її елегантний силует підкреслює талію, а пишна спідниця спадає до підлоги. Декольте прикрашене мереживом з перламутровими ґудзиками, а на талії блищить тонкий пояс з атласною стрічкою.
Служниця вправно підбирає волосся дівчини, створюючи елегантну зачіску з локонами, що ніжно обрамлюють обличчя. Вона додає декілька діамантових шпильок, що підкреслюють блиск її очей. 

З вулиці лунає стукіт копит, й Емілія з нетерпінням підбігає до вікна. Перед дверима стоїть розкішний екіпаж, запряжений двома білосніжними кіньми. Вона поспішає спуститися вниз, щоб вирушити на зустріч з Левом. 

Екіпаж м'яко під'їхав до затишного будиночку, загубленого серед квітучих садів. Лев уже чекав на порозі, його обличчя розцвіло посмішкою при вигляді Емілії. Він допоміг їй вийти з карети, і вони разом пройшли в сад.

Я так радий, що ти прийшла - сказав Лев, його голос тремтів від хвилювання.

Емілія посміхнулася у відповідь. Вона відчувала себе незручно, але водночас і щасливо. Вона була зачарована красою цього місця та щирістю Лева.

Вони сіли за маленький столик у тіні старої липи. Перед ними стояли чашки з ароматним чаєм і тарілка з вишуканими тістечками. Розмова текла легко і природно. Лев розповідав про свої подорожі, про свої мрії, а Емілія слухала, зачарована його історіями.

Час пролетів непомітно. Сонце вже починало сідати, коли Емілія зрозуміла, що їй пора повертатися. Вона попрощалася з Левом і сіла в карету.

Екіпаж Емілії їде назад тою ж мальовничою дорогою, коли раптом дівчина чує якийсь шум. Гучні та нерозбірливо грубі голоси та дзенткіт чогось металевого лунав ззовні карети, вона зрозуміла це бандити. Вона акуратно виглянула у мале віконце карети щоб побачити що відбувається. Бандити стояли навколо карети захопивши її, їхні обличчя приховують брудні хустки, а в руках блищать гострі кинджали. 

Вірна й віддана служниця, не розгубилася й кинулася на допомогу своїй пані. Її спритність і вміння володіти мечем дозволили їй вбити двох бандитів, а решта злякалися й кинулися тікати.
Поранена дівчина, незважаючи на біль, знайшла в собі сили вирватися з карети й кинулася в густий ліс. Бандити, що залишилися, кинулися за нею..