8 глава

Роджер не знаходив собі місця. З того вечора, коли він, замість танцю з Емілією, обрав компанію своєї "ділової партнерки", його мучила пекуча суміш сорому й ревнощів. Образ Емілії, що кружляє в танці з Левом, запалився в його пам'яті, як кошмарне видіння. 

Чоловік розумів, що його поведінка була жахливою. Він образив Емілію, змусив її відчути себе знеціненою й самотньою, і все це - на очах у суперника. Гнів на самого себе змішувався з люттю до Лева, цього зухвалого юнака, що насмілився торкнутися його коханої. Він стискав кулаки, уявляючи, як розтрощить його обличчя.
Але гнів не міг вирішити проблему. Роджер усвідомлював, що втрачає Емілію. 

Щоб загладити свою провину, він вирішив засипати Емілію подарунками. Коштовні ювелірні вироби, вишукані сукні, рідкісні книги - все, що могло б порадувати її душу, йшло до її покоїв щодня, немов потік, що змиває гіркоту образи. 

Емілія приймала дари мовчки. Її обличчя не виражало ні радості, ні подяки. Вона ставила подарунки на туалетні столики, немов трофеї переможеного ворога.
Чоловік спостерігав за нею збоку, відчуваючи, як його серце стискається від болю. Він розумів, що його подарунки - лише жалюгідні спроби купити прощення, й щирість його почуттів губиться в блиску коштовностей.


Минуло кілька днів, і Емілія, проходячи коридором замку, помітила невеликий пакет, що лежав на столику біля вікна. На ньому витонченим почерком було виведено: "Для Емілії. З нетерпінням чекаю на зустріч." 
Вона розкрила пакет і вийняла з нього вишукану брошку у формі троянди, пелюстки якої були виготовлені з перламутру й сяяли ніжно-рожевим світлом. До брошки була прикріплена записка: "Прогулянка по саду о 7 годині вечора. Ваш Л."
— <Невже це> – здивувалась дівчина розглядаючи брошку і перечитавши записку
Серце Емілії калатало в грудях. Щось у ній тягнуло до Лева, його щирість, його запал, втім вона вирішила йти на зустріч. 

Сонячні промені ллються крізь віконце, освітлюючи кімнату, де дівчина готується до зустрічі з Левом. Її хвилювання відчувається у кожному русі. Вона нервово крутиться перед дзеркалом, оглядаючи свою нову сукню. 
Ніжна шовкова сукня ніжно-блакитного кольору, що підкреслює її витонченість. Її елегантний силует підкреслює талію, а пишна спідниця спадає до підлоги. Декольте прикрашене мереживом з перламутровими ґудзиками, а на талії блищить тонкий пояс з атласною стрічкою.
Служниця вправно підбирає волосся дівчини, створюючи елегантну зачіску з локонами, що ніжно обрамлюють обличчя. Вона додає декілька діамантових шпильок, що підкреслюють блиск її очей. 

З вулиці лунає стукіт копит, й Емілія з нетерпінням підбігає до вікна. Перед дверима стоїть розкішний екіпаж, запряжений двома білосніжними кіньми. Вона поспішає спуститися вниз, щоб вирушити на зустріч з Левом. 

Екіпаж Емілії їде мальовничою дорогою, коли раптом дівчина чує якийсь шум. Гучні та нерозбірливо грубі голоси та дзенткіт чогось металевого лунав ззовні карети, вона зрозуміла це бандити. Вона акуратно виглянула у мале віконце карети щоб побачити що відбувається. Бандити стояли навколо карети захопивши її, їхні обличчя приховують брудні хустки, а в руках блищать гострі кинджали. 

Вірна й віддана служниця, не розгубилася й кинулася на допомогу своїй пані. Її спритність і вміння володіти мечем дозволили їй вбити двох бандитів, а решта злякалися й кинулися тікати.
Поранена дівчина, незважаючи на біль, знайшла в собі сили вирватися з карети й кинулася в густий ліс. Бандити, що залишилися, кинулися за нею.. 

Лев з нетерпінням очікує зустрічі з дівчиною, але час йде, а вона не з'являється. Він починає хвилюватися й вирішує виїхати їй назустріч. 

Прибувши на місце, де зупинилася кареті дівчини, чоловік з жахом бачить, що карета пуста. На землі видніються сліди крові.
Зрозуміло, що вона зазнала нападу. Лев кидається в ліс, щоб знайти її. Він кличе її ім'я й пробирається крізь густі хащі, сподіваючись знайти її живою..