7 глава

Наступного дня після прогулянки по магазинам та неочікуваної зустрічі з Левом, Емілії надіслали дист з запрошенням на бал, який відбувається в честь народження першої дитини у Графа та Графині Хейлз. Панна почала готуватись до цього, наказавши приготувати подарунок та приготувати все до її поїздки завтра. Після вона переглядала інші листи і черга дійшла до листа від її "майбутнього" чоловіка. Вона відкрила його і прочитала.


Дорога Еміліє
Я впевнений що вас як і мені уже прийшло запрошення на бал на честь дня народження першої дитини у сім'ї Хейлз. Хочу сказати що хочу щоб ми прийшли туди разом як і інші пари. Ми скоро одружуємось, тому не гоже щоб пара мала ходити окремо на такі важливі зустрічі. 
Тому завтра не готуйе карету для від'їзду. Я приїду за вами і ми разом відправимось до будинку Хейлз. 
Всього хорошого вам.
З великим коханням до вас, Роджер


Емілія скривилась він тошнотливо награного кохання у листі. Але те, що їй не подобалось це те, що він правий. 
Вони хоч іще не одружені але уже пара яка відома і якщо вони прийдуть порізнц, це викличе багато запитань та не дуже потрібних обговорень. Дівчина неохоче відповіла на його лист погоджуючись з його пропозицією. 
Наступного дня одягнувши одну з її нових суконь, вона вийшла на зустріч кареті Роджера, який уже чекав її біля воріт маєтку. Підійшовши Роджер привітно усміхнувся вклонившись і відчинивши дверцята карети, та подаючи панні руку. Емілія сіла в карету, тоді Роджер сів слідом і карета рушила. 
Між ними була тиша. Роджер мовчав дивлячись у вікно, а Емілія не мала і близько наміру заговорити з ним, але тоді краєм ока помітила що Роджер таки глянув на неї плануючи щоб сказати. Незадоволено пробурмотівщм в думках вона не стала показувати це на лиці.
— Еміліє, я б хотів поговорити з тобою – сказав чоловік дивлячись прямо на дівчину
— Про що? – запитала вона не відводячи свій гострий погляд від вікна
— Про твою поведінку, Еміліє – відповів той, трохи незадоволено дивлячись на те як дівчина тупо дивилась у вікно і не мала жодного наміру хоча б пересіктись поглядом з ним
— З нею щось не так? – нудьгуюче запитала та
— Так. Ти відносишся до мене як до чужого.... – чоловік зупинився дивлячись на неї, щоб побачити хоча б натяк на якусь дію від неї, не побачивши його він продовжив – Ти стала холодно відноситись до мене.... Ми майбутнє подружжя і мене не влаштовує те, як ти себе поводиш у відношенні до мене
Дівчина нарешті перевела погляд від вікна до нього
— Це все що тебе не влаштовує? 
— Що? – трохи здивовано перепитав чоловік
— Тебе лише це турбує в моїй поведінці чи ще щось – повторила своє питання Емілі
— .... Тільки це... Еміліє... Раніше ти буле м'якша і ... ніжніше, що змінилось? – запитав Роджер не розуміючи причину такої поведінки
—... Тобі здається... Я просто втомлена з цим всім – збрехала Емілія– також скоро буде наше весілля, через це багато чого на підготовці може не вийти, всі на нервах
— Ох, тобі слід більше відпочивати люба– з вдаваною стурбованістю сказав чоловік
— Роботу ніхто за мене не зробить, ти сам це розумієш
— Звісно розумію – усміхнувся чоловік– я радий що твої почуття до мене такі самі як і були
— Так... – дівчина знову глянула у вікно
–<не вистачало мені ще, щоб ти дізнався про те що я розірву наш контракт на одруження.... я побачу як тоді ти заговориш любий>– легка посмішка, яка швидко з'явилась на її обличчі, так само швидко зникла, щоб не привернути зайву увагу від нього. 

Коли вони приїхали до будинку Хейлз, господарі їх гостинно зустріли, а інші аристократи з захопленням і усмішками дивились на них. Емілія усміхалась кожному вдаючи з себе закохану. Вони разом підійшли до графа з графинею, вклонившись їм у привітання та привітавши їх та їх першу дитину,  подарували подарунки. 
Емілія з Роджером говорили з аристократами, які весело обговорювали плани на їхнє весілля. Панна уже хотіла побачити їхні лиця коли вони дізнаються що весілля скасується, а причина цього вона сама. 

Коли прибули усі гості музиканти почали грати музику, Роджер запросив на танець дівчина. Панна не могла відмовити йому розуміючи що пізніше будуть питання до цього, тому погодилась. Вони вийшли на паркет до інших пар, та почали танцювати. Роджер рухався впевнено іноді трохи з натиском. 
Перший танець закінчився, вони відійшли з паркету і підійшли до обіднього столу. Аристократи уже не так звертали на них увагу тому "закохані" могли не триматись прилиплено один до одного. Роджер наче шукаючи когось серед гостей сказав
— Еміліє... я.. я мушу піти декого знайти– він вклонився і пішов, а Панна була тому і рада. Вона собі спокійно куштувала закуски та вино.
Через деякий час почався другий танець. Емілія була рада що Роджер кудись щез, вона не мала бажання танцювати з ним ще й другий танець. Вона розглядала пари які танцюють і помітила серед них Роджера. Він танцював з тою самою дівчиною, з якою вона побачила його тоді на вечірньому ярмарку
— <от тобі і ділова партнерка> – саркастично усміхнулась вона
— Знову просто ділова партнерка – почувся голос ззаду дівчина, Емілія обернулась
— Леве – вона привітно усміхнулась, хлопець також відповів усмішкою і вклонився
— Сподіваюсь що я вам не завадив, вашим насолодженням самотністю
— Самотністю? Та ні я...
— Я все розумію і не осуджую – усміхнувся чоловік, дівчина глянула на його і вдячно кивнула, а тоді глянула назад на просто ділових партнерів – Він так старанно приховує це, що всі уже роблять якісь чутки про них – Емілія здивовано перепитала
— Чутки?
— О, то ти не знаєш? – усміхнувся Лев, а тоді не довго думаючи простягнув їй свою руку– запрошую вас на танець— усміхаючись промовив він, поки дівчина здивовано дивилась на нього. Тоді вона усміхнулась і погодилась.
Лев вивів дівчину на паркет, починаючи танець, аристократи побачивши їх перезернулись з цікавістю наглядаючи
— То які чутки? – запитала панна
— Якщо коротко, то про те, що вони крутять романи за твоєю спиною, поки ти віддано закохана у нього або те що вона хоче зайняти твоє місце поки ти наївно віриш всьому що він скаже– відповів Лев, а тоді трохи нахилився притримуючи дівчину за талію під час танцю і прошепотів– але я знаю що ти все знала і раніше, хіба не так?
Емілія усміхнулась
— Все ти знаєш, Леве
Аристократи захоплено дивились на їхній танець, та красиві рухи молодих людей. Вишуканість, легкість і ніжність Лева кардинально відрізняються від різкості та натиску Роджера. 

Роджер усміхаіся своїй партнерці, поки не помітив Емілію. Він глянув в її сторону і побачив її танець з Левом. Він здивовано дивився на них
— Щось не так? – запитала дівчина з якою він танцював, він перевів погляд на неї
— Я.... ні все гаразд люба– останнє слово він прошепотів їй на вухо, дівчина сором'язливо захихотіла 

— Схоже хтось нас помітив – усміхнувся Лев насолоджуючись реакцією Роджера, Емілія глянувши на Роджера усміхнулась
— Так стараться тримати лице, яке ітак по вуха у болоті– Лев засміявся
Музика закінчилась, кінець другого танцю, Лев вклонився Емілії і поцілував її руку
— Дякую за танець панно 
— Дякую за запрошення на нього– усміхнулась дівчина, вона відчувала що її щоки легенько ставали рожевими, вона не розуміла чому. 
Відійшовши вбік до столу, до них підійшов трохи нервовий Роджер
— Ох доброго дня Роджере– усміхнувся Лев, вітаючись
— І вам також... – неохоче промовив другий дивлячись то на Лева, то на Емілію– Емілія..
— Так?
— Можемо відійти? 
— Звісно– вона глянула на Лева
— Гаразд тоді... – він також глянув на Лева– ми відійдемо, гарного вечора
Роджер взяв Емілію за руку і вони повільно пішли. Він повів її у сад, коли вони прийшли то він не дивлячись на неї сказав
— І... що це було? 
— Що саме? – вдаючи здивування запитала Емілія
— Не прикидайся – Роджер глянув на неї трохи роздратовано– Ти танцювала з ним
— Так... і?– стримуючи самовдоволену усмішку питає дівчина
— Навіщо? – стримано, але вимогливо питає чоловік
— Що? – дівчина запитально дивиться на нього
— Навіщо ти пішла танцювати з ним? Я твій чоловік! Чому ти танцюєш з ним? – роздратованим, але все ще стриманим голосом промовив чоловік поки Емілія робить серйозний вигляд
— В якому сенсі навіщо? Він запросив мене на танець
— Чому не відмовила?
— Навіщо?
— Що? – Чоловік глянув на неї з сумішшю здивування і роздратування – В сенсі?
— Навіщо мені відмовляти в танці, я мала просто так стояти й дивитись як інші пари танцюють? – дівчина серйозно дивилась на нього
— Але я твій чоловік і ти... – не встиг він договорити, як Емілія його перепила
— Ти не мій чоловік, принаймні поки що. Ми лише маємо контракт, а весілля не було, якщо не брати до уваги контракт, то ми чужі люди один одному. Ти не маєш ніякого права мені щось забороняти — вона глянула на нього своїми гострими очима — це перше... а друге...  ти ж сам танцював з іншою... якщо іти по твоїй схемі, то я твоя дружина. Яке ти право маєш танцювати з іншою дамою крім мене? – дівчина впевнено дивилась на нього, її погляд проникав під шкіру заставляючи здригатись кінчики пальців
— Я... – чоловік трохи примусив свою нижню губу дивлячись на неї, а тоді видихнув – гаразд... я не правий... пробач – вимушено промовив Роджер, беручи Емілію за руку і підносячи її до своїх губ – давай не будемо сваритись через це? Ти маєш рацію, я перегнув палку, а тепер повернімся назад і я станцюю з тобою танець – як тільки він збирався поцілувати її руку, вона її акуратно забрала
— Ні
— Що? – Роджер здивовано  глянув на неї коли почув неочікувану відповідь, а тоді усміхнувся – Ти вперта... гаразд, якщо я стану на коліна і вибачусь, тоді ти..
— Ні – дівчина знов перебила його – я не повернусь з тобою у залу... можеш і далі танцювати зі своєю партнеркою, я стомилась тому поїду додому – відповіла вона поки Роджер здивовано дивився на неї, а тоді розвернувшись пішла, і перед виходом з саду оглянулась на нього – До побачення Роджере, сподіваюсь ви гарно проведете вечір – Емілія попрямувала до виходу залишаючи Роджера самого і здивованого
Вийшовши з саду в коридорі її зустрів Лев, дівчина глянула на нього
— Ти все слухав? – запитально глянула та
— Трішки – невинно усміхається Лев – тебе провести?
— Я не проти – усміхнулась Емілія
Лев провів Емілію до виходу
— Сідайте у мою карету – сказав чоловік, дівчина здивовано глянула на нього
— Але... – не встигла вона заперечити як карета Лева під'їхала до них, а кучер відкрив дверцята
— Не переймайтесь, я поїду з братом, а у вас немає тут своєї карети, тому все гаразд
— Ну... тоді як скажете.. Дякую – легкий рожевий рум'янець почав красуватись на її блідих щоках.
Лев допоміг їй сісти в карету, тоді попрощавшись карета рушила, Лев дивився в слід зникаючій з його поля зору кареті. Тоді він відчув як хтось торкнувся його плеча, він оглянувся і побачив свого брата
— Що ж братику – дражнячи усміхнувся Ілько – бачачи ти поклав око на зайняту дівчину.. чи збираєшся боротись?
— Не кажи дурниць – Лев закотив очі
Брати повернулись назад на бал