1 глава

Молода дівчина дивилась у вікно карети поки їхали на місце. Дівчина у якої незвично для всіх біле волосся, виразні контури лиця, акуратна талія. Її виразні і проникливі рубінові очі проникали в саму душу, дізнаючись усе про вас. Дівчина не хто інша як Емілія. Вона їхала на зустріч до свого чоловіка за якого вийшла заміж по контракту, чоловік запросив її на чаювання щоб обговорити подробиці. Нарешті коли вони підїхали карета зупинилась, дверця її відкрили, Кучер подав руку своїй пані і Емілія спустилась з карети. Спустившись вона побачила прекрасні квіти фіалки.

—Ви нарешті приїхали моя дружино--- усміхнувся чоловік і вклонився дівчині і поцілував її руку

—Так, вітаю вас. Ми давно не бачились--- спокійним тоном промовила вона. Цей чоловік не хто інший як Роджер. 

Роджер самозакоханий але поруч з Емілією поводився притворно гарно, через що Емілія кривилась в думках. Чоловік подав руку дівчині і повів її маленькою стежкою. Стежка вела до дерева біля якого був маленький столик з солодощами та чаєм. По бокам стежки були дрібно розсіяні квіти фіалок, яких легко хитав вітер.

Пара прийшла до столика, сіли за стіл і почали обговорювати деталі заручин. Чоловік налив чаю у чашки якось хитро дивлячись. 

Дівчина зробила глоток...... Біль у грудях....... Не в змозі зробити вдих..... Важке дихання

— Отрута--- зціпивши зуби промовила дівчина

— Хах... дорога Емілія, моя ти думала, що я не скористаюсь нашими заручинами?--- він самовдоволено посміхався явно насолоджуючись її муками--- Коли ти помреш твій спадок перейде мені

— Покидьок--- прошипіла дівчина, в очах все пливли

— Хаха, ну який уже є... Щасливої дороги у потойбіччя, дружинонька--- підморгнув чоловік криво усміхаючись

Очі дівчини закрились. Біль. Задихання. Смерть.....

Емілія прокидається важко дихаючи.

Вона памятала усе що сталось. 

Дівчина поглянула де вона. Це була її розкішна та затишна кімната, ніч. Емілія почала думати чи не здалось їй це все аж поки не побачила квітку фіалки біля ліжка і зрозуміла.

Доля відправила її у минуле щоб змінити все і вижити.

Дівчина підняла квітку і поглянула у вікно де світив місяць, тоді акуратно стиснула руку в якій була фіалка.

— <Я не допущу своєї смерті> --- впевнено подумала вона вдивляючись у квітку