Розділ 29

Юе Хан 

Якщо попереднє життя генерала Сюаня більш відомо — про Чжан'е ми нічого не знаємо. Одне — це тільки те, що вона взагалі мала не одне життя. 
— Навіть ніхто не припускав імовірніх подій попередніх життів? — із надією поцікавився я, зосередивши очі на Васу, яка вже не була нам ворогом. 
— Є версія, що вона жила під іменем Ші У. Та дівчина в епоху У поставила самих Богів на коліна, спустила їх до землі, поки змушувала дивитися на те, як кожен монастир і церква руйнувалися, а служителі вмирали, — розповіла жінка, зітхнувши. 
— Я чула цю історію, — долучилася Соран, зайнявши місце поряд із Хуаян, — вона відрізняється від божественних душ, адже змогла пробратися до Хаосника в пащу. 
Я примружився до дівчини, не тямлячи в такій глибокій і доволі філософській темі, як божественні та звичайні душі. Це було надто далеким від мого розуміння, та враховуючи теперішні обставини, я мусив розуміти систему. 
— За життя кожен може отримати силу або в спадок по генетиці прихильність. Коли тобі дарують магію — ти автоматично стаєш на сходинку вищим за звичайних людей. Також божественна істота отримує право на ще два житті, опісля вже помирає та відправляється до безодні, — коротко пояснила Соран, поки Хуаян слухала її з роззявленим ротом.
— Тобто, я теж можу отримати магію? — із захватом запитала, поглянувши на принцесу. 
— Хіба ти вже не отримала її? 
У залі зависла тиша. Ми одночасно озирнулися до правительки Наґґарії, від якої пролунали дані слова. Тоді наші очі сковзнули до моєї сестри, котра збентежилася. Вона кліпнула. 
— Як? 
Васу підвелася з крісла, той тихо застогнав, протестуючи. Імператриця пройшла повз, дозволяючи нам розглянути детальніше її розкішне сарі. Я мимоволі оглянув її покої, у яких ми перебували з самого ранку. Чжан'е та Шин'ю допитували інших наґґарійців, намагаючись дістати інформацію своїми способами. Отже, правителька зупинилася біля кількох полиці, що налічували маленькі дрібнички на кшталт фігурок зі скла. Узявши одну з прикрас, які лежали на найвищій поличці, стиснула кулак. Мені не вдалося побачити її виразу обличчя, та поза видавала всю напругу: рівна постава, дещо зіщулені плечі, а ноги широко розставлені. Опісля вона розслабила руку, дозволивши диву статися. Зі стіни виїхав довгий посох, огорнутий кам'яною лозою, на верхівці якої прикріплена квітка. Палиця важко лягла в долоню жінки, коли вона забрала її зі спеціальної підставки, що теж уособлювали в собі розкриту рослину. Вона в мить зникла, наче й зовсім не існувало. Васу наблизилася до Хуаян, котра підвелася зі стільця, очікуючи дій правительки. 
— Цей посох здатний віднайти в тобі магію. Навіть якщо вона тільки зароджується чи не є достатньо розвинутою, — пояснила імператриця, опустивши долоню на основу артефакта, тримаючи його вже двома руками рівно перед моєю сестрою. 
Кам'яна квітка злегка торкнулася маківки дівчинки, коли Ашвані схилила посох до неї. Пелюстки рослини ворухнулися — і засяяли. Золотий промінь, що почав кружляти навколо квітки, а тоді плавно перейшов до Хуаян. Мої очі дещо поширшали, коли усвідомлення дійшло й до мене — Хуаян справді має надприродні здібності. 
Одночасно перезирнулися з Соран, що теж збентежилася. 
— Отже, я не помилялася. Проте це може бути перешкодою вам, якщо Шин'ю справді планує лихо, — жінка опустила посох, а кільце золотого кольору щезло над головою дівчинки. 
— Чому? — наші голоса з принцесою збіглися в один. 
— Божественні душі відчувають один одного через вібрації. Генерал може спробувати скоїти, аби вилучити принцесу Юе, — Васу зсунула чорні брови, опісля підійшла до полиць, щоби вставити посох назад. 
Мої плечі зіщулилися, коли я опустив очі до сестри. Вона в небезпеці. Я й гадки не мав, як діяти в таких ситуаціях. Швидше за все, необхідно відправити її просто додому. Так, це абсолютно правильне рішення. 
— А яка в неї здібність? — поцікавилася Соран, нахилившись уперед. 
— Невідомо, — стенула плечима у відповідь Васу, звернувши очі на Хуаян. 
— Можливо, майбутнє бачиш? — підняла брову принцеса Мьонґоґуку, — адже ми прийшли сюди, як тільки Хуаян повідомила. 
— Я сказала, що нам варто бути тут, — буркнула сестра, зсунувши брови в зосередженості. 
Тобто, у неї може бути доволі потрібний дар, який стане в пригоді нам, але через небезпеку я не можу ризикувати аж ніяк. 
Зітхнувши, я поглянув на Хуаян. 
— Я не знаю, які в мене здібності, — промовила, опустивши очі додолу. 
— Усе гаразд, — мої куточки губ ледве здригнулися в учмішці. 
Мої кроки привели до сестрички. Я присів, щоби зрівняти наші очі для ближчою контакту, нашого сестринсько-братерського, котрий маємо лише ми. Хуаян заправила пасмо хвилястого волосся собі за вухо — жест хвилювання. Це зворушливо та мило, але це нервування. Вона не вдома, а дуже далеко. Не уявляю, як сильно вона може прагнути поспати на власному ліжку, походити знову у рідних коридорах і покричати в головному залі, щоби послухати луну. Мої руки потягнулися до дитячих долонь, котрі вилучали тепло. 
— Ти поїдеш додому, гаразд? — прошепотів до неї, не розриваючи зоровий контакт, щоби мої слова дійсно вплинули на неї. 
— Чому? — зсунула брови у відповідь, розчарувавшись у такому оголошенні. 
— Тут небезпечно, Сяо Ян, — я дещо стиснув її долоні. 
Дівчинка виказувала смуток, що їй доведеться залишити пригоди та подорож через небезпеку. Мені прикро за неї, але ми не можемо ось так взяти та залишити їх, не знаючи, що в голові наших сусідів. 
— А ви? — поглянула на Соран і Васу, що стояли за спиною. 
— Ми зможемо постояти за себе та вберегти... 
— Тож і мене захистите! 
Я насупився, розуміючи, що так просто Хуаян не повернеться додому. 
— Я допоможу! Обіцяю! — вона вирвала руки з мого хвату, відступивши на крок назад. 
Збентежившись, я просто мовчав. Периферійним зором зауважив, як Васу склала руки на грудях, немов зосередилася на чомусь, що не є реальністю. Соран же озирнулася до дверей, а тоді поглянула на мене. 
— Можете поговорити щодо цього у покоях. Я маю ще справи та зустріч тут, — попередила Васу. 
Я обернувся через плече до неї, тоді підвівся на ноги, простягнувши руку до сестри. Вона неохоче взяла її, нахнюпившись. Ми з Соран поквапилися до дверей, однак голос Васу змусив зупинитися:
— Хане, залишся. Поговоримо.