Розділ 28

Юе Хан 
 

Васу сиділа непохитно, поки я розглядав сувої, надіслані з Цзянь'ху. На них виписані всі розповіді імператорів, які перебували на церемонії. Соран читала копії, перекладені міжнародною мовою, що доволі зручно. 
— Що це означає? — принцеса кинула папери на стіл, — у слуг одна історія, у правителів — інша. 
Я ще не закінчив, та теж помітив таку відмінність. Доволі дивно, що група наших слуг мають одну історію, немов хтось підійшов, розповів, а ті переказали решті своїм. Правителів же залишили поза межами простору підозр, який створили підопічні. 
— Ви слуг допитували? — обернулась Соран до мене, склавши руки на грудях, немов уже була готова захищати свою імперію від потенційних звинувачень. 
— Фен Ін? — нагадав про жінку. 
— І все? 
— Ні. Ти ж читала сувої, хіба ні? 
Соран зсунула брови, глянула на папери, тоді кивнула. 
— Точно. Забула про це. Та все ж! — плеснула долонею по столу, — окремо допитували? 
— Так, — я кивнув, нахмурившись. 
— Це бісовий глухий кут, — руки Соран піднеслися до обличчя, ховаючи вираз розпачі. 
— Що вам хоч відомо? — долучилася Васу, примружившись до нас, але зосередила погляд на мені. 
Я глибоко вдихнув, гаючи час на міркування та згадування всього, що ми маємо на долонях. Фактично, майже нічого. Дізнатися ми змогли зовсім крихту, а вбивця досі розгулює поміж потенційних жертв. 
— Наші слуги вночі бачили високий силует. Разом це звучить так, що вони збирали посуд в імператорській їдальні. Одна з них проходила повз — Фен Ін — коли до зали зайшла тінь у зеленому сарі. 
— Перепрошую, коли саме ви допитували їх? — примружилася Васу. 
— У сенсі? — перепитав я, не розуміючи мети. 
— Ви наодинці були з ними? 
— Із правителями Тай'шеню, — долучилася Хуаян, визирнувши до жінки. 
Вона підозріло зсунула брови, перевівши очі до нас. Цього разу я усвідомив, що імператриця воліла сказати — звинувачення тайшенців. Однак вітражі не складалися тут, адже вони навпаки допомагають нам... А що, як у цьому й закладений увесь план? 
Мої очі звузилися, поки думки оберталися в голові. 
— До речі, чому ви раптом вирішили завітати сюди? 
— Юе Хуаян сказала, що варто приїхати сюди, — пояснила Соран, кивнувши до маленької дівчинки. 
Сестра лише підняла вище підборіддя, пишаючись своєю залученістю до всього процесу розслідування. 
— Тож чи не вважаєте ви, що вами крутять? 
Я в мить застиг на місці. А й правда. Чи можуть нас водити за ніс навколо істини, яку палко намагаються приховати. Для чого та навіщо? 
— Ви теж так думаєте? — в очах Соран зблиснув вогонь.  
Я знав, що вона також із упередженістю ставилася до тайшенців, ба більше підозрювала їх у скоєнні злочину. Та мало фактів прикріплювалися до даного твердження. Однак зараз я розумів дещо чіткіше, що така теорія має право існувати та бути дійсною, зважаючи на всю хитрість народу Драконів. 
— Леді Яо та генерал Сюань — небезпечна пара, оскільки обидвоє, за легендами, не просто людьми були. Саме звідти вони мають у жилах могуть і магію, — пояснила пані Ашвані, спершись ліктями об стіл і поставивши підборіддя на долоні. 
Здавалося, вона давно вже грає в ці ігри, ба більше знає кожний поворот у світовому сюжеті. Буцімто всі, окрім мене пройшли та прочитали цю книгу, а я тільки вчуся читати по складах. І навіть тут я помиляюсь і перестрибую на зовсім інші рядки. 
Проте стосовно легенд — я чую вперше. Не дивно, оскільки я майже не цікавився країнами через навчання та решту речей, що забирають вільний час. Тож було б цікаво послухати зараз про те, із ким ми проводимо останній час разом. 
Я дещо схилився, прислухаючись до слів жінки. Хуаян зайняла місце на стільці, виконаному в класичних смарагдових відтінків, які зустрічалися на кожному кроці в палаці столиці. Авжеж, стиль Наґґарії повинен висвітлюватися абсолютно в усіх куточках їхньої території, що вже казати про крісла та столи. Навіть дерево було з відблиском отруйного зеленого кольору, який ідеально пасував до основного — темного дуба. 
— Ким був Сюань? — Соран стишила голос, перед тим озирнувшись до високих дверей покоїв Васу, щоби пересвідчитись, чи немає раптом когось зайвого. 
— Немає чого приховувати, — стенула плечима, так само понизивши розмову до більш приватного рівня, — він — один із засновників Тай'шеню у попередньому житті, тому його наділили магією. Як відомо, це стосується темних сил, якою він користався на допитах жертв чи за інших обставин. 
— Також подейкують, Баі Лон створював ілюзії ворогам, із якими зустрічався віч-на-віч, — додала Соран, спершись стегном на край столу. 
— Тобто, не відомо, чим саме генерал володів? — я примружився, намагаючись упіймати ланцюжок. 
— Цього не розкривали навіть після смерті, адже такі особи перероджуються, — пояснила принцеса, зітхнувши з поразкою. 
— Стій. Чому? — Хуаян зиркнула на дівчину, задерши голову, — Тай'шеню загрожує щось? 
Коли Соран задумалась, тоді хитнула на знак відмови, сестра продовжила:
— То чому ця інформація таємна? 
— Сюань сам не розповість ніколи. 
— Дивно, адже в цієї магії відсутні лазівки, які могли б використати вороги, — насупилася Соран, намагаючись пригадати винятки. 
— Справді? 
Я здивувався такому, а всередині відчув прірву страху. Ми не мали зброї проти того, хто був вищим за нас на кілька сходинок. Але неможливо мати світлу сторону без темної, чи не так? Це як монета, де необхідні дві сторони для повного існування, 
Мої очі шукали відповіді, та всі мовчали. 
— Тобто?.. 
Перепитавши, я знову зустрів погляд Васу. Здається, я вже знав її відповідь, яка плавала в темних очах. Навіть ця тиша була гучнішою за... За тишу всередині. Не могло все статися ось так, щоби до нас приєднався чоловік із незворотніми силами. Чи все ж таки є шанс?
— Нікому не вдавалося знайти недоліки здібностей Шин'ю. 
Немає шансу.