Розділ 21

Яо Чжан'е 

Очі ковзнули до тихого натовпу, серед якого нишпорила напруга — така рідна риса нашої нації. Я знову почувалася, як удома. Мені не вистачало цієї приємної тиші навіть тоді, коли коронували нового імператора Тай'шеню. Лицарі стояли в шеренгу праворуч, а решта поважних фігур у дворі — ліворуч. Родину Юе та Кім ми не запросили, тому вони залишилися в палаці. Це свято не пов'язане з ними, тож і присутність їхня неважлива.
Старійшина обережно опустив мяньгуань* на голову Шин'ю, позначаючи його новим імператором Тай'шеню. 
*Мяньгуань — головний убір імператорів. 
— Я — старійшина Де-Шен, благословляю молодого генерала війська, Сюаня Шин'ю на нову посаду, яка вестиме народ до світлого майбутнього. Нехай твій шлях, як правителя, буде праведним, чесним і довгим. Поряд із тобою твоя вірна радниця та права рука — Яо Чжан'е, а також ми — старійшини. Ми завжди зможемо допомогти тобі порадою, але вибір лишатиметься тільки за імператором, тобто тобою, — урочисто почав Де-Шен, відійшовши. 
Шин'ю підняв голову, а намистинки капелюха колихнулися. Я мимоволі оглянула його профіль, що здавався тепер суворішим і серйознішим, немов новий статус додав йому характеру та певних рис обличчя. Однак милування обірвалося, коли старійшина звернув очі до мене з натяком на те, щоби продовжила я. Розправивши плечі, почала:
— Віднині й до смерті я слугуватиму тільки вам і нашій державі, імператоре Сюань, — слова линули гордо та голосно. Шин'ю повернувся до мене повністю, здійнявши так само, як і я, підборіддя вгору. — Це велика честь бути вашою помічницею, на яку ви зможете покластися. Нас об'єднували роки співпраці, тож можете розраховувати на те, що я не підведу вас. 
— Приємно чути, — спокійно вимовив Шин'ю, — я ніколи не сумнівався у вас, Яо. Служіння імператриці Чан Лі зміцнило нашу дружбу та стосунки, тож сподіваюсь, надалі нічого не погіршиться. 
Наш зоровий контакт не розривався, поки Шин'ю говорив. Старійшина знову взяв слово, уже звертаючись до народу в обладунках і святкових шатах. 
Церемонія мала бути більш урочистішою, та через короткі терміни та несподівані обставини, такі як: смерть попередньої імператорки, змусили вкоротити все. 
— Завтра новий імператор мусить відвідати Кільця, одне з яких повинен зміцнити духом і силою народу, — Де-Шен розвернувся до Шин'ю, той кивнув. 
— Наше Кільце Довіри, — доповнив правитель. 
— Так, — підтвердив старійшина, — вартові мають побачитися з вами, прийняти вас, адже вони також охоронці всього живого на цьому Всесвіті. 
Чоловік підніс руку до неба, таким чином демонструючи всю могуть тих вартових, котрі доповідають про стан Кілець. Так, саме вони доповідають. Тут постає питання: чому Хан зголосився сам відправитися до них? 

*** 

Усередині палацу витав холодний, у якому бігали іскри магії. Я перестрілася поглядами з Трійцею Драконів, котрі вкотре зблиснули. Хоч це лише статуї, та вони все ще мали свою значимість тут. 
Ми спинилися біля них, опинившись у центрі залу. Шин'ю зняв маску доволі обережно, щоби корона не впала раптом. Я повторила за ним, причепивши порцеляну до поясу. 
— Опустимо всі формальності, — чоловік хитнув головою, аби пасма знову впали на бліде лице. 
— Ви ж тепер... 
— Ти, Чжан'е, звертайся на ти, — зсунув брови, виглядаючи трохи роздратовано. 
— Вибач, — зітхнула,— тож... Угода, чи не так? 
Імператор кивнув, висмикнувши з пояса кинджал. Лезо мимоволі зблиснуло, коли він провів по шкірі, аби звідти потекла кров. Я простягнула долоню, дозволяючи залишити шрам на іншій руці. Біль запульсував, та я прикусила губу. Наступним пунктом в укладанні угоди були вузли, наскільки добре я пам'ятала. Забравши мотузочку, на якій були дрібні круглі кришталики, я нагострила вуха, щоби слухати слова імператора. 
— Оскільки я — Сюань Шин'ю — новий імператор, у мої обов'язки входить захист країни попри будь-які перешкоди. Ніякі принципи, наміри чи злі сили не мають стати на заваді в збережені тайшенської культури, народу та пам'яті, — висловився Шин'ю, опісля поглянув на мене. 
Необхідно було теж розпочати. Ці слова створені задля знайомства між нашим і вищим світами, оскільки не всі небесні сили знають нас. Зітхнувши, промовила:
— Моє ім'я — Яо Чжан'е, я найближча імператорська радниця, а також наступна спадкоємиця трону Тай'шеню. Я робитиму все заради збереження нашої нації; піду на ризики, щоби наш прапор не впав у бою. 
— Ми мусимо діяти разом, а отже укладаємо угоду, яка зачіпатиме окремо, — чоловік зсунув брови, зосередившись, — перший вузол за життя. 
Я мимоволі здійняла брову, але все одно зав'язала. Кров потрапляла на волосинки мотузочки, з'єднуючи магію та вимовлені слова в єдине ціле, а саме в цей браслет. 
Мене збентежила окрема угода, яка уявляла собою дещо інакшу систему. До прикладу: якщо порушу угоду я, то вона не зруйнується для імператора. Імовірно, так зроблено для екстремальних випадків, тож я просто зав'язала мотузочку. 
— Він гарантує нам заборону на заподіяння шкоди одне одному. У разі недотримання — застібка щезне в нападника, звільниться певна частина сил, — як тільки він закінчив, повітря стислося. 
Шкірою пробіглися іскри, що означало зникнення певної кількості енергії. Напруга розчинилася з плечей, а буревій усередині поволі починав стихати.
— Другий вузол за чесність. Коли прозвучить брехливе слово з вуст — застібка розв'яжеться. 
Пункти угоди були зовсім іншими, та мені здається, що більш суворіші в наш час, коли залишилося за правлінням лише двоє. 
Повернувши браслет, я знайшла ділянку між двома кришталиками, щоби зробити вузлик. Тепер другий обов'язок закріплений за мною і чоловіком. 
— Третій вузол, — Шин'ю дотримався паузи, щоби перевернути прикрасу, — за право вбити одне одного заради держави. Клинок ми піднімемо лише, коли хтось із нас становитиме загрозу Тай'шеню. 
Як тільки угода була закінчена, простір на мить зімкнувся перш ніж розвіявся в хвилях спокою. На плечах осіла знову тиша та порожнеча всередині, за якою я навіть сумувала. Хоч я народилася за магію, та надавала перевагу її відсутності, адже контроль над собою вимагав купу енергії та зусиль. Проте я змогла навчитися користуватися нею у надзвичайних моментах, коли вона справді може стати зброєю, а не перепоною у житті. 
Я вдихнула, кивнувши. 
— Я не підведу, — прошепотіла наостанок перш ніж забрала прикрасу з рук Сюаня. 
Він дозволив одягнути на зап'ясток ознаку договору, поки я закріпляла. Урешті труснув долонею і повторив зі мною таку послідовність. 
— Отже, ми знову зв'язані, — підсумувала я, ледве всміхнувшись. 
— Так, — чоловік обдарував мене не менш лагідною усмішкою, дещо схилившись, — надалі нас чекає подорож до Кілець. 
Наші очі перестрілися, змусивши моє серце битися не від надмірної кількості сили, а від почуттів, котрі я не могла назвати; не могла дозволити, щоб вислизнули з вуст. Очі зрадницьки впали на хитру посмішку Шин'ю, яка лише поширшала. Чоловік лише наблизився, скорочуючи відстань до абсолютно небезпечної. Я відчула, наче магія нікуди й не замикалася, адже вона тріщала тут, між нами. Та коли я спробувала підвести підборіддя, почулися кроки.