Розділ 20

Юе Хан 

Утім блиск очей помітив лише я, тож просто списав це на марення. Статуї драконів нем ожуть бути живими, чи не так? 
Погляд ковзнув до Шин'ю, котрий опустив руки та наказав прислугам відвести гостей до наших тимчасових покоїв. У цей час я маю наглядати за цими двома, щоби раптом поміти незвичне, адже я й досі не вірю у винуватість Васу. Вбивство сталося раптово, неочікувано, оскільки раніше взагалі не відбувалося подібного. Тим паче на церемонії, перед якою споконвіку стоїть задача — об'єднувати. А тут вийшло все зовсім навпаки... 
Хуаян побігла за слугою, я разом із Соран — за нею. Ця маленька блискавка квапилася оглянути все навкруги, побувати в кожній кімнаті незалежно від того, чи дозволено, чи пустять, адже її місія побудована на дитячій допитливості. А як відомо всім — зацікавленість, особливо в меншому віці, неможливо заповнити аж поки дитина сама не дізнається все. 
Я лише зітхнув, коли ми нарешті дісталися дверей, поверхня яких вигравіювана силуетами драконів та очей. 
— Вони дуже сильно люблять свою культуру, — зауважила принцеса, забравши ключ у слуги, котра миттєво випарувалася, пішовши по власним справам. 
— Патріоти, — стенув плечима, хоча сам помітив надмірну кількість символіки. 
Можливо, так здається, та це поки єдине, що незвичне я помічав тут. Або вони так сильно плекають державу, або палко намагаються продемонструвати себе після роз'єднання Юн'цзіну; що вони окремий Тріумвірат, який не залежить ні від кого, окрім як від Чан Лі, Чжан'е та Шин'ю. Проте нині вже тільки від двох останніх. 
Перед нами прочинилася простора кімната в сіро-чорних відтінках, де-не-де проглядалися сині кольори. До однієї зі стін притулилося невелике ліжко, а навпроти — інше. Вони були звичайними, не розкішними, проте гарними, як для тимчасового проживання. Пройшовши далі, побачив шафу біля дверей. 
— Непогано, — озирнулася Соран, склавши руки на грудях. — Тож, який план, принце? 
Я завмер, зиркнувши через плече. Хуаян чкурнула повз, стрибнувши на одне з ліжок. 
— Ти вже знала, що я не просто так поїхав разом із ними? — мої вуста потягнула легка усмішка, коли я примружив очі до чорноволосої. 
Дівчина гмикнула, покосившись на Хуаян, котра весело каталася по постілі, радіючи новій подорожі. 
— Тебе легко зрозуміти деколи, ти знав? — Соран із котячою грацією наблизилася, нахилившись. 
Я розвернувся повністю до неї, очікуючи наступних дій і розкриття її намірів. 
— Припустимо. А за якою ціллю ти погодилася? — здійняв брову вгору, підігруючи принцесі. 
— Не полишати ж тебе самого. Раптом станеться щось, а ти не зможеш впоратися? 
— То ти не віриш у мене? — моє лице набуло вдаваної образи, тому я різко відступив. 
— Вірю, авжеж. Але про всяк випадок, — стенула плечима, зробивши паузу, перш ніж продовжила:— Якщо серйозно, то хвилююсь. Я вірю в тебе, але завчасно потрібно мати не один план. 
— Розумію. 
Кивнувши, Соран поклала долоню на моє плече. Її усмішка розтягнулася на блідому обличчі, як ясне сонце, котре нині ховалося між хмар. Укотре підкреслив вроду дівчини, що була неймовірною і неперевершеною. 
— Дякую. Це необхідно, — я обережно зняв її руку, мимоволі торкнувшись пальцями м'якої шкіри. — Плану немає, та я хотів би пригледітися до Яо та Сюаня. Тобі вони не здаються дивними? 
— Імовірно, — кивнула, — найперші завжди в тому, щоби вказати пальцем на чергового підозрюваного. Та навіть, якщо вони й вбили Чан Лі, яка в цьому закладена мета? 
— Не знаю. У цьому й проблема, що немає ніякого пояснення цьому, — я хитнув головою. 
Соран зсунула брови, усе ж таки задумавшись. 
Я мав рацію. Їм немає ніякої вигоди з цього, окрім якоїсь домовленості чи плану, котрий був заздалегідь підготовлений із Чан Лі. Якщо й так, то необхідно розгадати його перш ніж він вийде назовні. 
— Вони можуть влаштувати війну? — Соран здійняла допитливі очі на мене. 
— Можуть, але те ж саме питання: для чого та навіщо? Що послугувало поштовхом до цього рішення? 
— Та наче так багато потрібно, щоби взяти зброю у руки та піти проти іншої країни. 
Утім ми в глухому куті. Я зітхнув і вирішив перемикнути увагу на Хуаян, котра розглядала пейзаж за вікном. Озирнувшись туди, зауважив високі мури, що слугували обороною від усього зовнішнього світу поза ними. Цей двір створював ізоляцію, що відекремлювала владу та звичайне суспільство; два світи. Скільки ж вимірів усього існує на цій планеті? 
— То ми поїдемо сьогодні Кільця перевіряти? — легко поцікавилася Соран, осівши на край іншого ліжка. 
— Що за Кільця? — озирнулася сестра, шукаючи очима відповіді в мені. 
— Увесь світ тримається на п'ятнадцяти кільцях. Кожне з них підтримується певною державою, — я приклав руку до грудної клітки, а тоді вказав на Сяо Ян, — ми з тобою відповідаємо за Кільце миру. Мьонґоґук, — перевів очі на принцесу, — за захист. 
— А від чого вони залежать? — збентежено кліпнула. 
— Якщо мир порушиться в нашій та інших країнах — Кільце зруйнується. А відновлювати його не так легко, тож потрібно берегти, — пояснив спокійним тоном, сівши на край ліжка. 
— А всі Кільця можуть... Зникнути? 
— Авжеж, — долучилася Соран, — і тоді вже нічого не врятує їх. Світ піде шкереберть.