Розділ 14

Яо Чжан'е

3 роки тому 
 

Мої очі зустрілися з глибоким і сірим туманом, котрі відображали таємну душу чоловіка. Я тоді не здогадувалася, що сьогодні отримаю новий статус, тому почувалася доволі розслаблено, думки поволі витали в голові, та коли я зайшла до головної зали Шенсяну — напружилася. У поле зору впали дві постаті, які озирнулася до мене: Шин'ю і Чан Лі. Чоловік примружився, виказуючи легку усмішку, котру я полюбляла бачити без маски. Імператорка кивнула на знак вітання, коли я наблизилася. 
— Яо, люба, сьогодні особливий день, — почала, погладивши мою руку, котру притягнула до себе. 
Моя брова здійнялася вгору, мимоволі зиркнувши на хлопця. Густий туман споглядав за мною із передчуттям чогось сяйливого, немов справді очікували дива. Але якого? Із цим питанням у погляді я звернулася до Чан Лі. 
— Оскільки ви мої праві руки, я хотіла б винагородити вас новими посадами, — спокійно мовила, узявши долоню Шин'ю.— Пройдімо до центру? 
Ми пішли за нею, зупинившись рівно по центру, де стояв маленький стіл, на якому лежали три намиста. Серце ледь чутно калатало, поки я стежила за жінкою, заради якої прийшла до палацу кілька років тому; заради якої не спала ночами за копіюванням текстів і веденням документацій. А зараз вона хотіла підвищити мене, проте одна деталь не дозволяла заспокоїтися. Я примружено поглянула на імператорку, котра потяглася до порцеляни на обличчі. 
— Хіба посади виголошують не з публікою? — насторожилася, стиснувши кулаки. 
— Це не просто оголошення нового статусу. Я хотіла б укласти з вами угоду, — жінка опустила маску, обережно причепивши на маленький ремінь, що на поясі. 
Мимоволі оглянула її немолоді риси лиця, попри які вона все ще лишалася красунею у дворі. Навіть із маленьким шрамом на оці її не покидала прекрасна врода.
— Про що ви? — усе ще не тямила я.
— Дорогі Сюане Шин'ю та Яо Чжан'е,— урочисто звернулася Чан Лі, підвівши наші руки, — для початку попрошу вас зняти маски.
Ми послухалися, зняли "обличчя", так само причепили до ременя й знову звернули очі на жінку. Попередньо я озирнулася, аби переконатися в нашій самоті. 
— Отже, я щиро вдячна вам за вашу роботу, пророблену не в порожнечу. Ви змогли показати мені свої потенціали й прагнення до досягнення вершин. Ти, Шин'ю, продемонстрував свої лідерські якості у військових загонах, котрі й досі вихваляють тебе. А ти, Чжан'е, чудово окреслила свою сильну сторону в порадах і настановах. Тому відсьогодні ці навички ви розвиватимете надалі та офіційно, — глибоко вдихнула, а тоді стисла наші пальці, — я, імператриця Тай'шеню, назначаю вірного Сюаня Шин'ю посадою генерала. Великий тягар поляже на твої плечі, та я знаю, що ти впораєшся. 
Очі Шин'ю зблиснули, розширившись. Я затримала подих, не очікувавши аж таких приголомшливих новин. Мої губи розтулилися в збентеженні, та імператриця продовжила:
— А ти, Яо Чжан'е, доказала, що здатна не лише до прекрасного письма, а й до розумних обговорень і не тільки. Відсьогодні тебе всі кликатимуть радницею. 
Наші погляди з чоловіком перестрілися, коли слова линули вух. Приємному здивуванню не було меж, але я трималася, щоб не засміятися від радості. Через що дозволила собі лише розтягнутися в широкій усмішці. 
— Оскільки тепер ви наближені до мене, вас можна вважати не менш важливими за мене, — жінка опустила наші долоні, натомість витягла кинджал із піхов, — нам необхідно укласти угоду. 
— Ви вважаєте нас охоронцями Тай'шеню? — поцікавився Шин'ю, злегка нахилившись. 
Якщо це справді так, то ми неабиякі важливі для всього народу. Охоронці — Дракони, котрі обороняють усю нашу країну від злих сил, порушень законів і війн. А самі Дракони — вищі сили, що огортають і панують на цих землях. Ми шануємо цих істот відколи Тай'шень заснувала Трійця Драконів. 
— Так, — кивнула Чан Лі, беручи руку Шин'ю і проводячи лезом від великого пальця й до мізинця. 
Чоловік стримав кривлення, та мені не вдалося. Прикусивши губу, слідкувала за цівкою крові. Ту ж саму дію зі своєю шкірою проробила імператриця. 
— Візьміть намиста та повторюйте за мною, — вона вже тримала прикрасу в руці, тому коли ми кивнули, розпочала:— Ми — вартові Тай'шеню, наша задача — оборона країни. Оскільки на нас була прокладена ця доля, мусимо діяти разом. Перший вузол за служіння, яке зобов'язує покору правителю.
Ми повторили репліку, зав'язавши вузлик на мотузочці. Чан Лі перевірила, тоді продовжила:
— Другий вузол за таємниці. Необхідно тримати секрети за зубами, не говорити зайвого без дозволу та не виводити заборонену інформації поза розум і певних обмежень. 
Зав'язано. 
— Третій вузол.., — після короткої паузи, ми підняли голову на жінку. Вона вдихнула, а на зітханні промовила:— Надає нам право вбити одне одного заради Тай'шеню. 

*** 

Теперішній час

Мої вісімнадцять років сплинули в голові, коли я востаннє поглянула на Чан Лі перш ніж ми накрили її тіло простирадлом із зображенням золотих завитків. Шин'ю зиркнув на мене, переконуючись у моєму стані. Зі мною усе було гаразд, тож я просто відмахнулася. 
На думку спав той треті вузол, котрий уже давно був вільним. Якби хтось із нас виявився вбивцею, інший без вагань прикінчив того. Саме так діє раша справедливість, на яку ми домовлялися. Нині немає потреби в цьому, адже ніхто не чинив подібно. А от щодо решти людей тут — не знаю. Кому кортіло опуститися аж на таке дно, щоб убити правительку іншої держави? 
— Нам час на сніданок, — нагадав генерал, мимоволі торкнувшись моєї руки. 
Моєю шкірою пробігся струм, котрий переповз на пальці чоловіка. Магія досі вирує всередині нас, шепочучи злі наміри, ваблячи до свого застосування. Я не чула цього поклику протягом трьох років, як тривала угода. Та сьогодні ледве не з ночі він наздоганяє мене, усіляко намагаючись вивільнитися. 
Я стисла кулаки, зціпивши зуби. 
— Що нам робити з угодою? — підняла очі на чоловіка, — я не зможу тримати в собі стільки магії. 
— Оскільки я наступний правитель Тай'шеню, то нам необхідно вкласти нову угоду, — обернувся до мене, нахилившись до вуха, — тепер ти станеш моєю радницею. Ти ж не проти? 
— Я не проти, мій імператоре, — моїми вустами розповзлася грайлива усмішка, яку Шин'ю відчув, адже побачити не вдалося через маску. 
— Наша угода буде ідентичною до цієї, та все ж трохи інші вузли. Також не на намисті, а на браслеті. Як на мене, це зручніше та практичніше, — відсторонився, продовживши дещо серйозніше. 
— Коли саме зробимо це? 
— У Тай'шені. Повернемося туди після церемонії. Магія всередині тебе й мене доволі небезпечна, коли не контролюєш її, — пояснив, і я видихнула. 
Не встигла й вимовити, коли почувся стукіт. Ми одночасно озирнулися до дверей. 
— Пані та пане, сніданок от-от почнеться, — протараторив слуга. 
— Почекайте мить, — гукнув Шин'ю, знявши маску. 
Мій погляд мимоволі ковзнув до обличчя генерала, а саме до його червоних очей. Вони сяяли багряним кольором; сяяли могуттю і столітньою владою. Сюань Шин'ю — наступний імператор Тай'шеню. Ми — Дуумвірат — робитимемо все можливе, аби не підвести Чан Лі.