Розділ 6

Юе Хан 
 

Я різко відскочив. Озирнувся назад. За спиною стояла Яо Чжан'е. Мої руки сіпнулися, а ноги відступили до стіни. Я зовсім не очікував на радницю, яка з'явилася буквально нізвідки. Та хто ж вони такі ці тайшенці... 
— Чжан'е, — вдихнула Соран, здійнявши руки, немов це допоможе заспокоїтися. 
Радниця перевела на неї очі з таким виразом, котрий змушував швидко вклонитися, перепросити за своє існування та втекти куди подалі, аби ж не траплятися в поле зору. Принцеса витримала цей клинок холодного погляду, лише вище задерши підборіддя. 
— То що ми замислили? — удруге почувши голос Чжан'е, я зауважив звичну грубість і суворість тайшенців.
Цей тон влади та абсолютної могуті робило її куди важливішою за нас. 
— Підслуховувати — не гарно за етикетом, — буркнула Кім Соран, стиснувши плечі. 
— Обговорювати за спиною — теж не добре за етикетом, — кинула у відповідь монотонно. 
— Ми не обговорювали, — поквапилася виправдатися, підвищивши голос. 
Чжан'е нарешті ковзнула очима, сповненими чистої ненависті та осуду, до мене. 
— Чому ти тут, а не в залі з рештою? — звідкілясть у мені з'явилася впевненість протистояти одному з Драконів. 
Я стиснув кулаки, аби втримати тремтіння, яке поширювалося тілом через хвилювання. Я не знав, що може вдіяти ця дівчина, а отже її межі мені не відомі. Може статися будь-що після моїх слів, і винним залишусь я. 
— Із яких пір ти звертаєшся до мене не на "ви"? 
Дідько. Вона зачепиться абсолютно за все, щоби тільки збити з пантелику. 
— Адже ти — гість, — мої брови зсунулися. 
Ох, по якому ж тонкому лезові я крокував. 
— А ти до гостей без поваги ставишся? Невже синів Тигрів не навчили базовим манерам? — пирснула з насмішкою, знущаючись. 
Отже, я зганьбився. 
— А як до тебе ставитися, коли сама ходиш і зиркаєш на всіх так, немов уночі заріжеш? — доєдналася принцеса, привернувши увагу до себе. 
— Це вже особисті твоя думка та уява. Вони доволі бурхливі. Випий чаю і все мине, — Чжан'е розвела руками, ніби дала очевидну пораду, яка могла б справді допомогти загасити полум'я ворожнечі. 
Однак сталося зовсім зворотнє. Це ще більше роздратувало нас, а особливо Соран. 
— Не вказуй мені! 
Вираз очей радниці змінився на серйозний. Певно, ми виводили її з себе не менш, аніж вона — нас. 
— Кім Сан-мін хотів вас бачити, пані Кім. 
Ми здригнулися. Цього разу за спиною принцеси височівся Сюань Шин'ю. Його очі примружилися, зосередившись на переляканій дівчині. Уся її відвага в мить розбилися, а моя — слідом. Нині я почувався так, ніби ми малі бешкетники, які вирішили познущатися, а тут раптом прийшла люта мама жертви. Хоча я та Соран лише відстоювали себе. Тепер кортіло хутко втекти, проте з двох боків стояли Дракони, а ми — Кішка та Тигр загнені в глухий кут. Мої руки здійнялися вгору, як зазвичай чинять перед нападниками, коли прагнуть здатися. Соран позадкувала до мене, і ми стали спинами одне до одного. 
— Чому ти не йдеш до свого батька? — серед напруженої тиші слово вирішив узяти Шин'ю. 
— Зараз піду, — поспіхом принцеса схопила мій зап'ясток і проскочила повз двох тайшенців. 
Ми побігли сходинками вниз. Я встиг озирнутися через плече. Мої очі перестрілися з хижим блиском Шин'ю і Чжан'е.