№1

Холодний зимовий вечір. Я повертаюся додому після школи... Узимку дорога стає ще довшою і нуднішою. Сніг такий красивий... Білий... Але краще б він був червоним.
Я вже тиждень живу сама. Ну... Як сама... У нашому підвалі живе моя... "асистентка". Це моя сусідка. У дитинстві вона наробила багато дурниць, а зараз навіть не пам'ятає про це. Або... робить вигляд, що не пам'ятає...? Коли вона прокинулася вперше й побачила дівчинку свого віку в масці, вона одразу ж запанікувала. Того вечора вона пробула при свідомості всього кілька хвилин... Я представилася їй як "Ши". Тільки вона не знала, що ми давно знайомі.
– "Навіщо тобі це, Ши?"
– "Це потрібно не мені. У тебе є ворог, про якого ти навіть не підозрюєш."
– "У якому сенсі "ворог"?"
– "Вона була твоєю подругою. Ти сильно зіпсувала їй життя, і за це вона хоче помститися. І саме для цього вона найняла мене."
– "Найняла? Вона ще й заплатила тобі?"
– "Так. Але не чекай подробиць. Я не збираюся обговорювати своїх замовників із тобою."
– "Може, хоч ім'я її скажеш?"
– "Чим ти мене слухаєш?!"
Вона притиснулася до стіни, готуючись до найгіршого. А я, на зло, не виправдала її надій і просто вийшла з підвалу. Замовниця... Немає у мене ніякої замовниці! Я сама цього захотіла. Ічі не знає і навіть не підозрює, кому могла перейти дорогу. Тим більше, настільки.
Минуло ще два дні. Ічі досі не довіряє мені. Вона настільки боїться сказати щось зайве, що почала заїкатися.
Люди... Сподіваюся, ви не всі такі...