Розділ 25

Минув місяць. У Неверморі справи налагодилися, а ось у Джеріко все було по-старому. Тайлер ходив зранку на навчання, а потім йшов на роботу в кафе. Жінка весь цей час сиділа одна. Заборони в підвалі.

Лорел доводилося несолодко. Від цього Дах їхав ще більше. Вона вже не пам'ятала яке сьогодні число. І скільки їй би довелося сидіти в цьому підвалі. Один Всевишній знає, якби Тайлер сам особисто не звільнив її. Хлопець відвіз жінку в її особняк і замкнув там. Ключ від вхідних дверей забрав із собою.

Йому було все одно, що трапиться з цією тварюкою. І навіть якщо вона помре, то не позбудеться докорів сумління. На її руках кров шерифа Донована. Хлопець просто пішов, а Лорел залишилася наодинці зі своїми думками. Їй здавалося, що час перейти до плану Б. Стати мером Джеріко. Керувати норміксами. Усе контролювати. У місті було не дуже безпечно, але Руда про це не хотіла навіть нічого чути. Головна мета - вбити Адамс і заволодіти блакитною кров'ю. І зробити це за будь-яку ціну.

"Твоя сестричка цього разу не залишиться в живих. Венздей, я так сильно тебе ненавиджу, що готова сиру землю їсти. Здається, ти щаслива тепер? Нічого, я трохи внесу корективи у твоє життя. Ще побачимо, хто виграє цю партію" - Жінка більше не стала нічого робити, адже її мозок міг просто вибухнути від цього. Залишалося просто чекати. Ну і тримати Тайлера на короткому повідку. Цей придурок міг усе зіпсувати. Лорел не планувала вбивати ще і його, але якщо так вимагають правила гри, то чому б і ні.

Грізельда весь цей час стежила за Тайлером. Вона бачила, що юнак намагався зробити, тому одразу ж попрямувала до кав'ярні. Хотіла трохи поговорити. З'ясувати чому Ксав'є так сильно ревнує свою дружину. І що такого вчинив цей придурок, якщо Венздей більше імені його чути не бажає. Вона входить у будівлю й одразу ж іде до барної стійки. Відвідувачів було небагато, тому Галпін молодший міг би приділити їй кілька хвилин.

— Тепер ховаєш Лорел у її особняку? Не дуже розумно з твого боку, —  Грізельда не намагалася його дістати. Просто вирішила вказати на те, що Тайлер не вміє нічого як слід планувати.

—  Малявка, чого тобі? Прийшла мене життя вчити?  — запитав хлопець, наливаючи в білу чашку експресо.

—  Ні, з'явилася, щоб душу твою гнилу забрати. У хайдів же немає такого поняття, як нормальні почуття, — студентка Невермора була не з тих, хто просто говорить, але в підсумку нічого не робить.

— Ха-ха. Дуже смішно. Забирайся геть, —  сказав Тайлер, приймаючи замовлення.

Блондинка піднялася зі стільця і підійшла до нього. За барною стійкою було не так багато вільного місця, тому, схопивши хлопця за руку, вона потягла його в підсобку. У неї було, що йому і розповісти, і показати. І заодно на пику цього індика поглянути, коли побачить весільні фото Венздей і Ксав'є. Змусити цього козла в усьому зізнатися і понести справедливе покарання. Так, йому боляче. Але з часом усе минеться. Потрібно всього лише жити. Не сподіватися на те, що місіс Торп стане такою, як раніше, і відразу ж розлучиться зі своїм чоловіком. Прибіжить до Тайлера і залишиться з ним назавжди. Грізельда не бачила їхнього спільного майбутнього. І це було на краще.

— Дивись яка вона щаслива. Бачиш? — дівчина поставила це запитання навмисне, щоб його ще більше подратувати.
— Звідки ці фото в тебе? Скористалася фотошопом, — хлопець просто так переконував себе в тому, що це неправда. Ну не могла його Венздей так зробити.
—  У Ксав'є взяла. Які ще тобі потрібні докази того, що ця дівчина не твоя? —  знову питання. Гр зельда так просто не відв'яжеться. Буде до останнього тиснути на найболючіше місце.
—  Поверни їх назад. І йди звідси, —  Тайлер збирається піти, але блондинка його утримує. І це триває рівно доти, доки він не перетворюється на хайда.

Чаклунка дивиться на нього знизу - вгору. Їй не здається містер Галпін молодший настільки страшним. Вона бачила ще й не таке у своєму житті. Так, налякати дівчисько дуже непросто. Для цього недостатньо просто бути пришибленим на всю голову. Грізельда повертається до нього спиною і різко заплющує очі. Тайлер нападає на блондинку ззаду.

Поваливши її на землю, хлопець завдає кілька ударів по тілу дівчини. Але рани та синці швидко зникають. Грізельда підготувалася до цієї розмови, тому зачарувала себе, щоб ніхто не зміг їй нашкодити. І Тайлер розлютився. Через кілька хвилин знову став людиною.

—  Як самопочуття? Так, вбивця з тебе нікудишній, —  відповіла блондинка, поплескавши юнака по обличчю.
— Та, начебто, живий. А ти якого біса тут забула? —  запитав хлопець, витираючи лоб від поту.
— Уже йду. Фото залишу. Так би мовити, на пам'ять, —  Грізельда й не намагалася бути милою. Не в її це дусі. Просто стало шкода цього дурника.
—  Щоб, я тебе більше не бачив, —  Тайлер відчиняє двері й випускає її з комори.

Він довго дивиться на конверт, який принесла ця фіфа. Але ніяк не наважується його відкрити. І фотографії не хоче дивитися. Йому огидно. Гидко. І взагалі у Тайлера вже алергія на цю блондинку. Скрізь вона суне свій ніс. Маленький Шерлок Холмс. Тільки собаки для розслідувань не вистачає. Швидко закінчивши роботу він мчить додому. Потім заїжджає до Лорел. Хоче про все їй розповісти. І, можливо, за старою дружбою жінка йому допоможе.

— Потрібно вбити одну дівчину. Як ти це зробиш мене мало цікавить, —  хлопець виглядає нервовим. Йому нічого не залишається як позбутися міс Фрамп.
—  як її звуть? — запитала руда, подивившись на годинник. Уже давно юнак не був настільки пригніченим як зараз.
—  Грізельда. Нудить мене від неї вже, — Тайлер підходить до вікна і відчиняє його.
—  Гаразд, розберемося. Тільки переконай свою матір більше мене не чіпати, —  жінка чудово розуміла, що так буде простіше маніпулювати хайдами. Знати всі їхні плани. Бути в курсі того, що вони задумали.
—  Добре. Вважай, що я в боргу перед тобою, — хлопець підходить до неї й сідає на диван.