Розділ 16

На небі виднілися невеликі проблиски кривавого місяця, який у Гамбурзі був не рідкісним явищем. Більшу частину населення міста становили саме вампіри, а не звичайні люди. Але поки мисливці не влізли зі своїми новими правилами, то межу ніхто не переходив. Хоча з часом усе змінилося.

Навіть зараз на вулицях Німеччини було не зовсім спокійно. Всюди шастали невідомі особи в чорних масках. Арден щойно встиг зізнатися у своїх почуттях міс Адамс, як до них упритул підійшло двоє чоловіків. Вони виглядали незадоволеними, грубими та злими. Дівчина все ще перебувала в небезпеці. На неї могли полювати, і це факт. Вампір закрив брюнетку собою, але це не допомогло. Один із мордоворотів схопив Фрайдей за руку і потягнув за собою. Другий же залишився на місці охороняти кровососа, щоб не втік

— Нічого йому не кажи. Не видавай себе, будь ласка, — його оксамитовий голос тремтів, але хлопець не міг зараз нічого зробити, щоб врятувати свою кохану.

—  Арден! Запам'ятай, що я тобі сказала! —  крикнула дівчина, розчинившись у напівтемряві ночі.

—  Аларік, скажи пані, що я скоро прийду, —  відповів Альберт, поплескавши свого друга по плечу.

— Добре, тільки не затримуйся тут. Гаразд? —  Запитав його перший і пішов геть.

Куди її вели, Фрайдей не знала, але відчувала, що це ще не кінець, а тільки початок. І що більше скорочувалася між ними відстань, то тим більше дівчина задихалася. Він пахнув якимись ліками, але поки що міс Аддамс не могла зрозуміти якими. Чоловік зупинився біля дверей якоїсь дивної будівлі і кілька разів подзвонив у дзвіночок. Протягом трьох секунд на порозі з'явилася жінка, яка була трохи не в собі.
Вона одразу ж провела дівчину до спальні, а свого слугу відправила вниз.
Посадивши темноволосу на диван, білявка пильно подивилася в її блакитні очі та згадала про те, що є легенда про те, що особлива кров усе ж таки існує. І жінці захотілося, щоб це виявилося правдою.

Не бійся, дитино, я тебе не вб'ю. Кілька років тому мені довелося втекти з психлікарні, - Місіс Торп показала їй світлини, щоб темноволосій було легше перетравити цю інформацію.

—  Ви мати Ксав'є? Ліла? —Запитала дівчина, окинувши поглядом кімнату.

—  Але як ти дізналася? Я ж нічого не говорила. —  Їй стало якось не по собі, але все ж хотілося з кимось поділитися своїми душевними стражданнями.

— Це неважливо. Вінсент Торп не той, за кого себе видає. Він бреше вашому синові, що його мама загинула від рук снігової людини в горах. —  Відьма покрутила в руці порцелянову чашку з листям клена, щоб у неї прийшло видіння.

—  Ксав'єр, напевно, мене ненавидить? Думає, що залишила його самого. — Ліла розправила складки на своїй сукні й запалила свічку.

—  Він нещодавно одружився з моєю сестрою. У вашого синочка скоро буде дитина. — Дівчина побачила все, що їй було потрібно, а потім поставила чашку назад на столик.

Незабаром її відпустили. Ліла Торп пообіцяла найближчим часом знову побачитися з міс Адамс, але бажано в такому місці, де не було жодного вампіра. Адже вона була білим магом, тому трохи побоювалася тих, хто жив по той бік річки. Дівчину привели на те саме місце, де вона була раніше. Аларік і Альберт, нічого не сказавши, вирушили в найближчий паб. А вампір весь цей час дивився на годинник. Йому здавалося, що Фрайдей могла вже сто разів повернуться. Але все було не так просто. Помітивши її на іншому кінці вулиці, хлопець стрімголов побіг до брюнетки.

 — Що вони від тебе хотіли? —  Це запитання було трохи не в тему, але це єдине, на що зараз Арден був здатен. Просто питати й виступати в ролі слухача.

—  Це пов'язано з Лілою Торп. Вона все ще жива. — Фрайдей обійняла хлопця за плечі й заплакала.

— Ти хочеш сказати, що та божевільна мати Ксав'є? Але як це можливо? — Вампір пообіцяв більше не ставити жодних запитань, поки вони не повернуться додому.

—  Так. Її чоловік закрив у психлікарні а синові наплів, що померла. Ось такі справи. — Дівчина взяла хлопця за руку, і вони телепортувалися в маєток Вульфів.

Пагслі та Ельза вже гралися в дитячій, але дівчинка завжди була напоготові, адже мисливці могли знову до них завітати. Вимагати, щоб вампіри покинули Гамбург. Якнайшвидше забралися звідси і забрали свою армію кровопивців із собою. У них була давня ворожнеча з кланом Ліндсберг. Перевертні ненавиділи створінь Ночі й всіляко намагалися їм нашкодити. Але це не призвело ні до чого хорошого. Конфліктів стало ще більше. Ніхто не хотів відступити. Вони вже багато років вели боротьбу за кілька територій, які розташовувалися за містом. Молодша Вульф прекрасно усвідомлювала, що незабаром Гамбург може стати прототипом Війни Білої та Червоної Троянди. Це станеться тоді, коли ніхто не чекає. Вона підійшла до Пагслі й взяла його за руку.

 — Це літо може стати останнім для нас. Їдь. Забирай дядька і сестру і просто біжи. Не озирайся назад. —  Вона нервувала, але відпускати містера Адамса не хотіла. Тільки не зараз.

—  Ельзо, подивися на мене. Що відбувається? — Його очі відчайдушно шукають відповідь на своє запитання в її червоних очах.

— Перевертні можуть завдати удару. Потрібно бути готовими до всього. Моєму клану доведеться битися, а ти рятуй свою сім'ю. —  Міс Вульф ще ніколи не було так страшно. Вона думала, що все найжахливіше вже позаду. Але Невермор здавався ще раєм, на відміну від того, що відбувалося в місті в цей час доби.

— Може, поїдемо до мене? У Нью-Джерсі вас ніхто шукати не буде. — Пагслі не знав, чи достатньо він був переконливий, але спробує її переконати у зворотньому. Хоча б постарався.

Дівчинка дивилася на нього зі здивуванням, але все-таки прийняла рішення поїхати в Академію набагато раніше. Краще побуде далеко від Німеччини деякий час. І Пагслі подав їй непогану ідею. Залишилося це обговорити з родичами. Але батько й мати не захотіли нікуди відпускати свою доньку до кінця літніх канікул. Арден теж був проти, щоб хлопці залишали цей будинок. У Фрайдей і дядька Фестера не було вибору, адже вони, отже, були проїздом у Німеччині. Мине час, і сім'я Адамс повернеться додому. Залишилося тільки почекати ще кілька тижнів.