Розділ 9

Трохи поговоривши, Ксав'є відвів дівчат у їхню кімнату, а сам став чекати Ардена в коридорі. Їм терміново потрібно було дещо обговорити. І це не терпіло жодних зволікань. Добре, що хлопець швидко повернувся. Його батьки непогано тут влаштувалися. Та й сестрі було весело. Чого ще можна бажати? Ну, хіба що закохатися. Але це вже не так важливо.

Затягнувши його в приміщення, хлопець показав йому свій новий малюнок. На ньому були дві дівчини, схожі одна на одну. У кожної з них із вен позбулися річки особливої крові. І чому саме зараз містер Торп переживає все це. Та й Арден занадто багато знає. Не дарма ж його сім'я приїхала сюди. Напевно, шукають того самого володаря, щоб налякати мисливців. Але повстанців нічого не зупинить.

Ніяка магія не зможе стримувати гнів. Вампір уважно глянув на свого сусіда, а потім різко перевів тему.

—  Я ось думаю, кого мені покликати на бал. Фрайдей чи Йоко. Вони обидві гарні, але заявитися одразу з двома пані якось занадто. —  Хлопець чудово розумів, що сестри Аддамс - це ключ до ще однієї головоломки, але поки не хотів про це думати.

— Краще визначиться зараз. Я особисто покличу Венздей. Минулого разу її запрошення провалилося, але тепер хід за мною, — відповів Ксав'є, хоч трохи перестаючи думати про всякі дурниці.

— Напевно, прийду сам.  — Вампір ніколи так швидко не висловлював свою думку, а сьогодні його немов собака вкусив.

—  Справа твоя, але краще вибери сестру моєї дівчини. Тим паче я ж бачу, як ти на неї дивишся.  — Хлопець підійшов до Ардена і потиснув йому руку.

І що б це означало? Напевно, просто його секрет тепер стане головною сенсацією. Він відчуває любов. Не просто прихильність, а те, що може робити боляче. Але хіба створіння ночі її бояться? У них же немає душі. Але це не так. Навіть вампіри відчувають різні відчуття. І це неповторне відчуття. Те, що двічі пережити не можна.

Містер Вульф вирішив трохи почитати. Давно вже нічим подібним не займався, а тут видалася вільна хвилинка. Ксав'є ж щосили листувався зі своєю коханою. Вони ж бачилися нещодавно, але все одно сумували одне за одним. Ось тому й вампір не хотів таким бути. Закоханим дурнем, який живе мріями. І ніяк не може зняти рожеві окуляри.

Поки в академії все було більш-менш спокійно, то в особняку Аддамсів ні. Мортісія та Гомес тільки нещодавно повернулися з відпочинку, але вже встигли відчути, як це бути батьками трьох неслухняних дітей. Пагслі взагалі від рук відбився. Венздей перестала з нею зв'язуватися через кришталеву кулю, а Фрайдей узагалі не слухає батьків. З цим потрібно було щось робити. Єдине, що тішило, то це те, що Річ перебуває в Неверморі й у разі чого одразу ж їм напише листа.

Жінка сіла на диван і закинула голову трохи назад. Її чоловік стояв позаду і фехтував. Так він себе заспокоював. Теж знайшов час. Їхні діти зовсім уже розперезалися, а батькові хоч би що. Щойно Ларч подав їм свіжу каву, як все відразу ж трохи прояснилося. Поки дворецький виконував свої прямі обов'язки, можна було сміливо насолодитися тим ароматом, який їхня донька вважає несмачним.

Любий, завтра ж поїдемо в академію. Я заберу звідти наших спадкоємців. - Якщо Мортісія щось вирішила, то її вже складно переконати у протилежному.

—  Як скажеш, кохана. Нічого, повчаться поки що вдома. — Гомес дивився на всю цю ситуацію більш раціонально, ніж його дружина.

— Наші дівчатка не повинні нікому показуватися на очі. Незнайомцям не обов'язково знати, що їх двоє. —  Жінка ніяк не вгамовувалася. І навіть примудрилася каву пролити.

— Ти маєш рацію. Ларч, іди сюди, — промовив чоловік, викликаючи їхнього дворецького.

Той прибув буквально за дві хвилини й одразу ж усе прибрав. Але нікуди не пішов. Так, як міг ще знадобиться своїм господарям. Аж надто багато років він служив родині Адамс. Уже й не злічити скільки. Але Ларч був їм вдячний за все. Вони дозволили йому почати життя з чистого аркуша. Забути про те, що було в минулому. Чоловікові не хотілося залишати дітей Гомеса і Мортісії в Неверморі, тож він із радістю погодився відвезти їх до Академії, а потім привезти назад у Нью-Джерсі.

— Пане і пані Адамс, коли ви виїжджаєте, —  запитав Ларч, прибираючи чашки зі столу.

—  На світанку. Тому лягай спати раніше, — відповіла жінка, глянувши на свого чоловіка.

—  Так  йди, відпочивай, — Гомес проводив його поглядом, а потім підняв свою дружину на руки й почав кружляти.

— Добре, як вам буде зручно, — Ларч впорався з усіма своїми справами і пішов до себе в кімнату. 

Тієї ночі ніхто не міг зімкнути очей. Особливо Мортісії. Вона настільки сильно була прив'язана до своїх похмурих діточок, що душу готова була за них віддати. Згоріти у вогні, аби з ними нічого не сталося. Адже материнське серце все відчуває. Через кілька годин настав ранок. Вони швидко сіли в машину і поїхали. У Неверморі їх зустріли не надто радісно. Отже, було занадто багато проблем, а тут ще й Адамси намалювалися. Напевно, вирішили приїхати на перший поклик своїх дочок і сина, які й без них почуваються "чудово".

Вольфрам, як і годиться директору, особисто їх зустрів і провів у свій кабінет. Чоловік оточив Мортісію і Гомеса увагою, тож вони й не посміли йому заперечити. Тим паче, змагатися з вампірами - це занадто навіть для таких, як вони. Він одразу ж покликав до себе Фрайдей, її сестру і Пагслі. Сам же не хотів бути присутнім при сімейній розмові. Це має залишитися тільки між ними. Хлопчисько був радий побачити своїх рідних, а дівчатка не дуже. Особливо Венздей. Вона, отже, ненавиділа їх за те, що змусили тут навчатися. А тепер, швидше за все, приїхали. Поради давати?

Одна з близнючок сіла між батьками, а друга та її молодший брат зайняли місця на кріслах. Ніхто не збирався їм читати мораль, але вимагати пояснень не завадило. Тим паче, що їм довіряли, а вони взяли, отже, просто забули про це. Одна з дівчат підняла руку вгору і попросила, щоб її уважно вислухали. І в жодному разі не вставляли свої п'ять копійок.