Розділ 4

Містер Торп уважно вислухав дівчину, але все одно поки що не міг зрозуміти, до чого тут Лорел, яка ніколи не вважалася  себе дивачкою.  Адже нормальним тут було не місце, бо вони люто ненавиділи Невермор та все, що з ним пов'язано.

Венздей пообіцяла Ксав'єру, що зробить усе можливе, аби врятувати академію від краху. Одного разу вона вже ризикувала власним життям, тож чому б не зробити це знову? Тим більше, що Лорел потрібна була не вона. Але віддати їй Фрайдей  міс Аддамс не могла. Венздей  нікому не бажала опинитися в руках цієї психопатки.  Бо якщо та добереться до них, то зможе стати новою героїнею Джеріко. І це містечко, перетвориться  на щось значно більше, ніж глуха провінція. А шериф Донован та його син неодмінно цьому посприяють, тому що, мають з цього неабияку вигоду.

Міцно притулившись до Ксав'є, вона на мить про все забула. Хотілося постійно так стояти й просто відчувати його подих, слухати, як б'ється його серце. І цей хлопець приваблював її набагато більше, ніж той хайд у людській подобі. Вона була просто довірливою, дозволила так легко себе провести, а тепер шкодувала про це.

Якби не впало одне з полотен, то містер Торп би поцілував Аддамс. І це було б найкраще за весь цей час. Дівчина підійшла до Ксав'є і ніби випадково штовхнула його в бік своєї сестри. І раптом їхні губи опинилися за сантиметр одне від одного. Всього лише трохи магії, і це сталося. Другий поцілунок Венздей Аддамс виявився навіть кращим, ніж перший.

Фрайдей лише клацнула пальцями, і картину було намальовано. Вона присвятила її своєму першому дню перебування в академії диваків. Вийшло так собі, але добре, що з її допомогою хоча б псевдостосунки Ксав'єра і Венздей зрушили з місця. Вона раділа тому, що сестра зуміла знайти того, хто цілком її розумів, підтримував і захищав.  Однак для близнючки Венздей, любов полягала в шаленому болю, у вічному обмані, який з'їдає зсередини, а не в чомусь прекрасному.як про це говорять. І дівчина не хотіла нікому відкривати своє серце, страждаючи,, перетворившись на параноїка.  Тому краще залити ці страждання своїми мріями.  Адже красуні теж потребують розуміння, турботи й ласки. І щойно вона захотіла піти, як схопилася за дерев'яну стіну й повільно скотилася на підлогу.

— Ви виглядаєте так гармонійно. Ніколи не розлучайтеся. Чуєте, ніколи!  — дівчина сумно подивилася на них, а потім опустила голову.

— Сестричко, що з тобою? Відколи ти в Неверморі, ти сама не своя, — Венздей розуміла ці слова надто добре, і її зауваження було не випадковим.

— Іди сюди. Присядь, — хлопець підійшов, але його різко вдарило струмом.

— Ксав'є, це захисна реакція. Я не терплю тих, хто зазирає в душу, а потім витягує все до останньої краплі, — її очі миттєво наповнилися сльозами. Якби ж тільки хтось знав, як сильно найкраща з найкращих переживає через слова інших хлопців.

— Моя готична лялечко, ти справжній діамант серед звичайних скелець. Ти перевершила навіть матір, тітку Офелію, і нашу покійну бабусю, — ці слова чорнявої змусили дівчину таємниче усміхнутися і подумки послати всіх якнайдалі.

—Тайлер прийде за вами. Він уже близько, — Фрайдей поглянула на скляну вазу, яка б ідеально пасувала до темно-червоних квітів.

— Я знаю. Відчуваю, що він  так просто не відчепиться, — Венздей знудило від одного лише спогаду про того ненормального.

— Тобі погано. Ось, випий води, — містер Торп, замість того, щоб малювати, весь день присвятив сестрам Аддамс, і ніколи про ц

Так, уже вміють вони добряче потріпати нерви. І якби він ще й на Фрайдей був зсунутий як на Венздей, то вважай, що палата в дурці йому забезпечена. У них схожі риси обличчя. Обидві обожнюють речі чорного кольору. У кожної свої таргани в голові, але якщо все це разом скласти, то легше нікого з них не любити. Але, доля зла штука. Він став улюбленою річчю однієї Адамс.
І це ще він не вичитав її сестру за те, що мало не звернула йому шию. Ну, схоже, що в Адамсів це сімейне.

Одна з дівчат дивиться на малюнки, немов вони оживають під її пильним поглядом, а друга тим часом обіймає Ксав'є. Венздей не вистачало романтики, але назвати це коханням ще поки язик не повертався. Вони всього лише подобалися одне одному. Ну, поцілувалися один раз, то, що тепер офіційно оголосити себе парою? Безсумнівно, що хлопцю цього б дуже хотілося, але як на це все відреагує  дівчина? Не вистачало, щоб замкнула його в кімнаті й зажадала, щоб він знову пішов із нею на бал, але вже не як п'яте колесо, а як годиться. Але, як тоді з усім цим впорається Фрайдей. Її може ніхто не запросить і тоді вибухне справжній скандал. Ну, така, як вона, без уваги не залишиться. Вже знайдеться хтось сміливий і покличе її з собою.

І тут у голові містера Торпа визрів підступний план. Йому здавалося, що сестра Венздей ідеально б підійшла його сусідові по кімнаті. У них практично схожі погляди на життя. Він педант, а вона перфекціоністка. Вони б непогано порозумілися. Знайшли багато спільних тем для розмови. Але без брюнетки цю справу не провернути, тож треба буде за першої ж слушної нагоди познайомити Ардена й іншу міс Адамс.

Як би не хотілося Ксав'є побути з ними ще трохи, але необхідно було повернутися в Невермор. Його там, напевно, вже всі зачекалися. І щойно вони увійшли всередину, як Йоко й Енід в один голос заявили, що житимуть разом. І подібне було на руку Фрайдей. Нарешті позбудеться цієї п'явки. Вона ж звикла жити сама. То чому їй не можна скористатися такою розкішшю. Так, і Венздей вважала, що її подруга перегнула палицю, тож мусить добряче все обміркувати перед тим як лізти в чужі справи.

Ксав'є нічого не залишалося як допомогти Фрайдей перенести речі в кімнату її сестри. Тут дівчині буде набагато спокійніше. Так, і він буде менше переживати. Коли предмету його обожнювання знадобиться допомога, то сестра все зробить заради неї. Полегшить її страждання, влаштує повний погром, аби хтось та  постраждав. Саме так і чинять у люблячих сім'ях.