3. Сплетіння душ: Ритуал переродження

​У кухні «Нори» запала тиша — така важка, що повітря здавалося густим, як олово. 

Гаррі лежав на дубовому столі, нерухомий у стазисі, але магія всередині нього билася, наче загнаний звір у залізній клітці. 
Чорні вени прокляття пульсували на його шиї, наближаючись до серця.
​Герміона стояла поруч, стискаючи його холодні пальці. Її нігті впивалися в долоню, але вона не відчувала болю.
— Ми… ми повинні щось зробити, — прошепотіла вона, дивлячись на зблідле обличчя друга. — Якщо ми просто і далі ось так будемо стояти і чекати поки ви всі погодитесь на мою пропозицію, він вигорить дотла.

​Погляди Ордену зустрілися.
Страх сковував їх, але все ж любов виявилась сильнішою.

​Моллі Візлі зробила крок уперед.
Вона витерла сльози тильною стороною долоні та підняла підборіддя. 
У цей момент вона не була просто домогосподаркою — вона була матір'ю, яка вже віддала війні сина і не збиралася віддавати ще одного.

— Я хочу спробувати, — сказала вона, і в її голосі не було сумніву.
​Це стало сигналом. Сім'я, яка стала для Гаррі рідною, і друзі, що пройшли через пекло, вишикувалися навколо нього.

​Моллі поклала теплу долоню на бліду щоку Гаррі.
— Я дам йому любов. Ту, що не вимагає нічого натомість. Ту, що захищає краще за сталь.
— Amor Vitae! — промовила вона.
М’яке рожеве світло, тепле, як вечір біля каміна, огорнуло Гаррі. Це була перша нитка нової сутності — ніжність, що не ламає, а дарує прихисток.
​Артур Візлі підійшов слідом, кладучи руки на чоло Гаррі.
— Я дам йому спокій. Мудрість витримати зміни.
— Mens Clara! — золотаве сяйво розлилося по тілу Гаррі, втихомирюючи бурю, що розривала його розум.
​Рон, ковтаючи гіркі сльози, став зліва. Його обличчя було спотворене болем, але рука на плечі Гаррі була непохитною.
— Я дам йому відданість. Силу, що тримає нас разом, коли весь світ руйнується.
— Fortis Cor! — мідне світло влилося в груди Гаррі, і його серце, яке вже почало сповільнюватися, забилося рівніше й сильніше.
​Білл і Флер стали по обидва боки. Білл торкнувся його ніг, а Флер поклала пальці на ключиці.
— Я дам йому стійкість стародавніх чарів, — промовив Білл. — Durus Corpus!
— А я — гармонію. Жіночу грацію та цілісність, яка зцілює розбите, — прошепотіла Флер. — Forma Gratia!
Срібло та перламутр змішалися на шкірі Гаррі.
​Тонкс усміхнулася крізь сльози, її власне волосся мимовільно змінило колір на ніжно-ліловий.
— А я дам йому право на зміни. Свободу бути собою в будь-якому образі.
— Mutatio Libera! — спалах яскравого, мінливого світла огорнув Гаррі.
​Кінґслі поклав важку долоню на серце Гаррі, закріплюючи магію.
— Я дам йому незламний дух. Силу волі, яка веде крізь темряву.
— Virtus Interna! — густий фіолетовий промінь пронизав тіло наскрізь.
​Плини, молоді й налякані, підійшли останніми.
— Ми дамо йому шанс...
— ...та чистоту нового шляху.
— Nova Spes! — блідо-блакитне світло додало фінальний штрих — надію.

Герміона стояла над Гаррі, тримаючи його за руку. Вона не могла говорити вголос — слова застрягали в горлі, як гострі уламки скла.
​Але думки… думки билися всередині неї, наче крик у зачиненій кімнаті.
— ​Гаррі… я бачила, як ти дивився на Драко того дня.
Я бачила це ще раніше — у Маєтку Малфоїв.
Коли твоє обличчя було спотворене пристрітом, а Драко стояв над тобою. 
Він впізнав тебе. Я бачила це в його очах — той жах і ту відчайдушну надію. І він не сказав ні слова. 
Він врятував тебе тоді своєю мовчанкою. А ти… ти дивився на нього так, ніби він був єдиною людиною, єдиною надією в усьому світі.
​Я нікому не сказала. 
І не скажу.
Але, можливо… можливо все, що зараз відбувається — це не просто трагедія.
Можливо , це доля? Можливо, ти маєш пройти через це полум’я, щоб нарешті знайти себе. 
Щоб знайти… його.

​Вона підняла паличку. Її рука затремтіла, але погляд залишався твердим. 
Вона бачила обличчя друзів, бачила надію Моллі й розпач Рона.
​— А я… я дам йому життя. Нове. 

— Її голос був ледь чутним, але він розрізав тишу кухні. 

— І прошу всіх богів магії, щоб він колись зміг пробачити мене.
​Вона глибоко вдихнула і вигукнула:
​— Renascitur Anima!

​Світло всіх кольорів, що до цього м’яко пульсувало навколо Гаррі, раптом злилося в один нестримний потік. Рожеве, золоте, мідне, срібне, фіолетове та блакитне — вони закрутилися у шаленому вихорі, створюючи сліпучо-біле ядро.
​Це світло накрило Гаррі повністю, пронизуючи кожну клітину його тіла, проникаючи в саму душу й переписуючи його, його тіло, пишучи його нову історію.
​Тіло на столі вигнулося дугою, немов під дією невидимої сили.
Магія вибухнула, розкидаючи стільці й примушуючи всіх присутніх закрити очі від неймовірної яскравості.
Стазис тріснув із гучним дзвоном розбитого кришталю.

​І почалося переродження...