Розділ 13.

Голова гуділа. Шия заніміла від незручного положення. З Відколи у мене таке тверде й незручне ліжко? На дивані заснула чи що?

Я помацала рукою навколо себе, але не виявила ні подушок, ні м’якого покриття. Я лежала на чомусь занадто твердому — на столі чи що?

Повільно і з величезними труднощами я розліпила повіки. Так… Заснула я точно не в себе вдома. У мене зі смаком краще, ніж усе тут — голі стіни, екрани, ноутбук і…

— Твою через стегно, — вилаялася собі під ніс і вихопила телефон із задньої кишені.

Паршивець показав сівшу батарею. Відключений геть.

— Трясця, — вилаялася ще раз і смикнула кнопку вимкнення на згаслому ноутбуці.

Якщо я заснула на пів годинки — не страшно. Навіть на годину терпимо. Головне встигнути до початку місії, на яку нам дав наведення хлопчисько. Велика поставка Молота, передача товару молодшим дилерам.

Операція століття, яка гарантувала серйозний прогрес для зілляконтролю.

Місія була призначена на восьму. Екран ноутбука показав 11:03.

— Та щоб вас з’їло, — це було вже в усі легені. Стілець теж постраждав, відлетівши в протилежний бік.

Як це взагалі сталося?! Чому мій напарник не кинувся за мною, коли я так і не повернулася до квартири?! Коли не з’явилася на місію?!

Я вилетіла з рубки камер і ледь не бігом полетіла в наш відділ. На виході сиділа вже нова мадам, яка провела мене підозрілим поглядом. Й окуляри на носі звісила, щоб краще роздивитися мене.

Чорт забирай, як же мені дуже не до цього.

Я залетіла в загальний хол до свого столу, нині заваленого папірцями. Смикнула шухляду із запасними зарядками.

— Алісіє! — почувся стривожений голос Елени. — З тобою все гаразд?

Я ривком смикнула дріт на себе і вставила його в телефон. Зиркнула в бік аналітика.

— Я заснула в кімнаті з камерами, — шипіла я, злячись на саму себе з кожним вимовленим словом більше, — не спала дві доби, й ось…

— Алісіє, з тобою все гаразд? — Скай промовив звідкись позаду, і, богом клянуся, мені коштувало нелюдських зусиль, щоб не впитися цьому мерзотнику в шию.

— А ти як думаєш?! — рявкнула на нього. — Якого біса, boot?! Ти не помітив, що твій напарник зник і не з’явився на операцію?!

— Я думав… Ти зайнята, — тихо ікнув він, — ти здавалася такою серйозною вночі.

— Вночі? — Елена миттєво прокотилася на стільчику з коліщатками прямо до мого столу. — Із цього моменту детальніше.

Я закотила очі. Спокій, Восс, тільки спокій. На тебе чекає дисциплінарне покарання, не треба додавати до цього статтю за вбивство.

— Як пройшла місія? — замість відповіді кинула я.

— Та як би тобі сказати… — не дуже впевнено пробурмотів Скай, і рукою завів у волосся.

Почав щось бурмотіти про амбар і речовину, але не говорив нічого по суті. Я вже хотіла гаркнути на нього (вкотре), коли двері в хол відчинилися знову. На порозі стояв Харлан. І вигляд у нього був незадоволений… Рівня армагедону незадоволений.

— Восс, до мого кабінету, — від його голосу все похололо в душі.

Я здригнулася. Телефон, зрадник клятий, у цей момент якраз увімкнувся. На заблокованому екрані висіло тридцять чотири пропущених від Харлана й ще кілька вкладок, які я не встигла розгледіти.

Тридцять чотири… Це звучить як путівка у відпустку, що почнеться швидше й без оплачуваних днів.

Я зачинила за собою двері в кабінеті Харлана.

— Перш ніж я перейду до твого покарання, — надто спокійним голосом промовив лейтенант, — поясни, де ти була цілу ніч і ранок, і чому не виходила на зв’язок.

Я сковтнула клубок у горлі. Зрештою, правда була на моєму боці.

— У нас у відділі є кріт… сер, — пискнула в надії, що моє розслідування згладить гнів начальства. Але Харлан ніяк не реагував, і я продовжила, — хлопчик-дилер упізнав його, але Скай, тобто агент Нороу, не вдався до жодних спроб щодо захисту інформатора.

— І ти вирішила прибити його, користуючись помилкою новачка?

— Вибачте, сер? — я навіть голову підняла від несподіванки.

— Той хлопчик, про якого ти говориш… — Харлан дістав свій телефон, щось натиснув і показав мені екран, ледве не запхав під самий ніс. — Був знайдений мертвим сьогодні вранці. Орієнтовний час смерті між дев’ятою і десятою ранку, агенте Восс, під час проваленої операції, на якій тебе не було.

— Я не… — ікнула й завмерла, уважно розглядаючи червону пляму на телефоні лейтенанта. — Там є записи, що я прибула на допит у районі третьої години ночі.

— Добре, — Харлан сховав телефон, — продовжуй.

— Спочатку я поговорила зі старшим дилером, — мій голос звучав упевнено, але очі бігали.

Де й коли я примудрилася припуститися помилки? Ну крім того коли заснула. Невже вбивця на це якраз і розраховував?

— Він нічого путнього не видав, — продовжувала я, — і я зайшла до хлопчика. Він сказав, що все угруповання Молота носить татуювання жаби. І що в нас є агент, який має його на передпліччі.