12.2

О третій годині ночі БНП не спало, але було занурене в незвичну тишу. У коридорах не бігали агенти, кабінети були замкнені, підлоги ретельно натерті. А я ходила вздовж цього сплячого спокою і перевіряла кожного на наявність або відсутність татуювань.

Першими потрапили під перевірку ті охоронці, що були безпосередньо у в’язниці БНП. Жодного татуювання. Тільки мадам на виході обурено голосила, що неодмінно буде на мене скаржитися. Та як я посміла просити її засукати рукава й показати свої руки, які давно не бачили догляду?

Я коротко подякувала їй і попрямувала далі, але не в наші загальні кімнати й навіть не допитувати всіх присутніх у будівлі. До цього я, зрозуміло, повернуся, але спершу… Потрібно було перевірити Ская.

Він носив сорочку з довгим рукавом і піджак, тому його рук не можна було побачити. Начебто хлопчисько-дилер довіряв йому, але… Перевірити все одно варто було. Про що вони говорили на допиті?

Я попрямувала в камерну, де увімкнувши необхідну апаратуру, почала шукати потрібний мені файл. Допити… За сьогоднішній — утім, уже вчорашній — день було проведено близько двадцяти допитів. Два з них належали відділу розслідування.

Я клікнула на перше відео. Ага, це був Джон. Поводився так само паршиво, як і зі мною — хіба що не чіплявся. Тільки говорив про те, які копи мерзотники, тварюки й що з нами краще зробити.

— Давно в тебе хворіє дружина? — раптом запитав Скай і голову нахилив у бік.

Я насупилася. Про що це він говорив?

— Ти вошивий виродок, що ти знаєш про Емму?! — навіть підстрибнув із місця дилер.

Тобто Скай влучив у яблучко. Але як?

— Нічого, крім того, що ти пішов на вулиці через неї, — видихнув новачок і поклав чистий папір перед Джоном. — Ти можеш написати все, що знаєш, і допомогти нам. Упевнений, Еммі б це було важливо. Ти все одно сядеш, друже, тебе спіймали на гарячому. Але можливо…

— Я хочу угоду, — стиснув зуби Джон.

Нічого не розумію. Чому тоді Скай узагалі пішов розмовляти до малого? Якщо дилер готовий був усе розповісти?

— Я поговорю з другим затриманим, — відрізав новачок, — і якщо він нічого не запропонує, то ми поговоримо ще раз. Але навряд чи, Джоне. Як я вже сказав, ти сядеш. Просто на яких умовах?

Очікувано, Джон нічого не написав, але після відходу Ская опустив голову на руки. Неможливо було сказати, плакав він чи ні. Як і те, якого біса творив новачок.

Я кликнула на другий допит, із хлопчиськом.

— Привіт, я — Скай, а як тебе звати?

— Джиммі, — заплакав маленький маніпулятор, — за що мене закрили? Я не спеціально! Я чесно! Ви ж такий сильний агент, ви маєте мене зрозуміти.

Ой, ну тут він явно рознервувався. Маніпуляція прямо шита білими нитками — очевидно ж, що це просто комплімент! Утім… Якщо я зараз перегляну свій допит, то впевнена, він теж здасться мені очевидним. З боку завжди так.

— Ти когось боїшся, Джиммі? — тихо запитав Скай, уважно розглядаючи хлопчика.

Я мимоволі позіхнула. Друга безсонна ніч давалася взнаки. Та й розуміння дій мого напарника не було.

А коли щось не розумієш, то в сон хилить швидше.

— Ні, — невпевнено пробурмотів хлопчик, коли двері в кімнату відчинилися.

Хтось зайшов — але на камерах не було видно обличчя. Цей хтось, імовірно охоронець, приніс воду й поставив перед хлопчиком. Скай кивнув йому. Через десять секунд той вийшов.

— Я буду говорити! — раптом випалив Джиммі. — Я — дилер вищого рангу, той другий дядько просто зазіхнув на мій район. Я все розповім! Тільки дайте мені імунітет!

Не зрозуміла. Із чого така різка зміна настрою? Я промотала назад і ще раз подивилася на охоронця. Очевидно, саме його поява так сильно сполошила хлопчика. Я поставила паузу в той самий момент, коли охоронець ставив воду. Рукава його були засукані. На шкірі виднівся малюнок жаби.

Але ж я перевірила всю охорону, і ні в кого цього не було. Він зараз не на зміні? Значить потрібно встигнути до ранкової години перехопити його. Скласти протокол, подати Харлану і вимагати ретельної перевірки всіх, хто приходить.

Я поставила плей, просто щоби побачити фінал обговорення Ская і Джиммі, ось тільки виявила ще один дивний момент. Одразу після цього спонтанного крику хлопчика, відеозапис гикнув, перегорнувши момент допиту на п’ять хвилин уперед, коли Скай уже йшов.

Можна було зійти на несправність камер, запису або технічну помилку, але мені це здалося дивним. Якби я не поговорила з хлопчиком, то так і не дізналася б про татуювання. Скай теж нібито забув про це.

Я ще довго дивилася на екран, коли все потрохи темнішало. Здається, я заснула.