Розділ 8.

Увечері ми зібралися в барі відзначити появу Ская у відділі. Я почувалася чужою на цьому святі життя — бо я була єдиною, хто не був щиро радий його появі.

Сам же кучерявий новачок явно вмів привернути до себе людей.

— Джейкобсе, давно ви у відділі? — запитав він, попиваючи жовтувату рідину в келиху.

— Три роки, здається? — він глянув на свого напарника.

— Чотири, друже, — хрюкнув той, — три роки ми з тобою в парі.

— А, так, точно, — Джейкобс ляснув напарника по плечу. — Ми з Ендрю зійшлися так само, як і ви зі Скаєм.

Я раптово хрюкнула і від того подавилася своїм яблучним соком. Стала кашляти, і новачок миттєво підлетів до мене, дбайливо постукуючи по спинці.

— Мабуть, ми чогось не знаємо про нашу Восс, — Ендрю тицьнув ліктем Джейкобса.

Я обтерла рот серветкою і кинула на них обох лютий погляд.

— Ти зі своїм напарником лаявся тоді, Джейкобсе, а ми з Маркусом…

Я згадала його руки на моїй талії, мої стогони, що зривалися з губ, зім’яті простирадла, просочені потом…

—… розійшлися через його підвищення, — ухильно закінчила фразу.

Не сказати повну правду — не означає повністю збрехати. Скай не відривав від мене очей. Злегка примружив їх і посміхався. Руки з моєї спини не прибирав.

— Як він там, до речі? — тут же кинув агент.

— Хто?

— Ну, Маркус. — Джейкобс закинув горішок до себе в рот. — Нормально влаштувався? Його прийняв колектив?

Те, що ми з ним не спілкувалися зовсім, було зрозуміло в ключі реальності — але не в ключі тієї «правди», яку я сказала колективу. Я ніяково посміхнулася.

— Усьому свій час, — потрібно терміново змінювати тему, — boot, як так вийшло, що тебе перевели саме до нас?

Минулого разу Скай не відповів на це запитання, і зараз я пиляла його лукавим поглядом. Піднесла склянку до губ, щоби приховати усмішку, що виривалася.

— Вона його бутом називає, чув? — занадто голосно прошепотів Ендрю.

— Жінки так фліртують, — пирснув Джейкобс.

Я демонстративно закотила очі.

— А мені теж цікаво, — поставила руки на стіл Елена, — твоєї справи в системі немає.

— Ти мене перевіряла? — мало не розсміявся Скай, осяявши обличчя цілком щирим здивуванням.

— Звичайно, — анітрохи не зніяковіла аналітик, — це моя робота, дорогенький, знати все про всіх. Інакше як я аналізуватиму ситуацію, у якій ви опинитеся? А з тобою в мене просто нічого немає.

Скай усміхнувся, і за столом повисло мовчання. Тепер на нього дивився весь колектив розслідувального відділу безмовно. Усім було цікаво, що ж це за новачок такий?

Я ж дивилася на Ская, навіть не ховаючи своєї посмішки. Тепер-то не викрутиться.

— Мені трохи ніяково це казати, — він потупив погляд, — але до цього я працював із федеральними злочинцями божественного втручання.

Вища інстанція. Посмішка миттєво стерлася з мого обличчя.

— Чого?! — викотив очі Джейкобс.

— Несподівано, Скаю, — зізналася Елена.

— Ви не подумайте, я не такий суперпрофі, як там усі працюють, — новачок одразу ж підняв руки вгору, — просто мій батько там заправляє, ось і взяв мене під своє крило після академії. Я зовсім недовго там працював, й Алісія права — мене правильно називати boot. Я не дуже-то досвідчений агент.

— П’ять років, — я фиркнула.

Після слів Ская всі почали дивитися на нього з обожнюванням. Бо він сказав дві ключові фрази — він до цього працював у відділі, який вважається вищою інстанцією всього бюро, і його батько там важлива шишка. Я вже бачила, як Джейкобс планує барбекю на вихідних, Ендрю бронював квитки на бейсбол, а Елена… Навряд чи вона мріяла потоваришувати зі Скаєм, але ось роздобути базу даних федералів — так.

Загалом, раді йому були всі, крім мене. П’ять років — нічого собі не маленький термін недосвідченого працівника. І переведення в наш відділ — це пониження. Із чого б це?

— Так, це правда, — Скай ніяково почухав потилицю, — але п’ять років перебирати папірці — такий собі досвід, якщо чесно. Я втомився від татової опіки й попросив переведення на будь-яке вільне місце. 

Якщо хтось у нашому відділі ще не встиг закохатися в Ская, то після цих слів, гарантовано вписував кучерявого у свій заповіт. Я подумки закотила очі, але в реальності довелося лише вичавити із себе посмішку.

— Тож розкажіть, будь ласка, як у вас тут усе зазвичай відбувається?

Хлопці миттю почали перебивати один одного в історіях про бойове минуле — про те, як ми ловили суккубів і сирен, і як марно намагалися розслідувати справу про вбивство русалки. Нібито вона від нещасливого кохання померла, але в це ніхто не вірив — тож справа висіла на нас мертвим вантажем.

До кінця вечора всі добряче випили, і прийшов час розходитися. Я на своєму яблучному соку почувалася чудово — тільки постійно позіхала. Майже безсонна ніч дала про себе знати.