Розділ 7.

Ризикувати бути застуканою із секретними матеріалами щодо Купідона я більше не хотіла. Вийшла в туалет, сховавши папери за пазухою. Там закрилася в кабінці й відкрила теку.

Файлів було дуже багато, згадок — ще більше. Я вихопила маленький стікер і приробила фото дилера до стінки кабінки туалету. Поруч із ним три міста: Париж, Токіо, Рим. Тобто разом із сьогоднішньою справою ми отримуємо чотири міста, у яких найчастіше бачили або відзначали різкі спалахи впливу Купідона.

Він, звісно, міг діяти з будь-якої точки планети. Навряд чи в його доісторичного лука є якийсь радіус дії — вистрілив і все тут. Але це була моя єдина ниточка.

Потрібно відвідати всі ці місця і зловити паршивця. Хтось точно про нього знає. Поплічники або якісь дрібні сошки. Я ще раз провела пальцем по всіх чотирьох фотографіях, коли почула, як грюкнули двері туалету.

Чорт, треба забиратися звідси.

Тихо, намагаючись не шелестіти папером, я зібрала всі фото назад у теку й завмерла. Дівчина в кабінці поруч або не почула, або удала, що не помітила — почувся звук ширінки і змив туалету. За дві хвилини вона вийшла.

Я видихнула й пішла за її прикладом.

Не вистачало, щоб хтось з агентів поцікавився, чому крайня права кабінка вже пів години зайнята кимось.

На мій подив, у нашому приміщенні було вже досить людно, коли я вийшла. Більшість агентів повернулися і про щось жваво перемовлялися. Скай і лейтенант теж були тут — судячи з їхніх облич, ніхто не був злий або засмучений.

Що дивно, враховуючи всі обставини.

— О, Восс! — Харлан окликнув мене. — Ти де пропала?

Подумки я гикнула. Треба ж, вийшла почитати файли справи — і всі помітили. Доведеться викручуватися.

— Тако, сер, — ніяково усміхнулася.

Скай вигнув брову. З ним доведеться потім поговорити.

— Що ж, буває, — лейтенант прокашлявся, — я власне вітав твого нового напарника з успішним затриманням двох дилерів.

Двох? Я вигнула брови й подивилася на кучерявого. Він аж світився від радості.

— Я не розумію, лейтенанте, — посміхнулася цілком щиро, — одного ми спіймали й мали передати в зілляконтроль, хіба ні?

— Скай допитав його з мого дозволу, як виявилося — звичайна сошка, нічого не знає. — Прокашлявся Харлан і заклав руки за спину. — А ось той хлопчисько поруч був дуже навіть у курсі всіх справ. Ми з ним плідно поговорили й дізналися про місце наступної угоди.

Я ж відчула себе повною ідіоткою. Робила висновки на підставі… Ні вже, почекайте! Я робила висновки на підставі логіки і здорового глузду, а цьому новачкові просто пощастило! Ніхто при здоровому глузді не міг би припустити, що хлопчисько в справі — почувши тільки те, що ми обидва чули.

Висновок напрошувався сам собою. Або Скай — бог який-небудь і читає думки людей…

Скай — бовдур, виродок, сволота і взагалі! Я дуже напружено думала цю думку, але мій напарник навіть вухом не повів. Висновок: думки не читає. Не бог. Йде до біса.

Друга теорія більш імовірна — він підісланий тими самими постачальниками Молота, і мені потрібно вивести його на чисту воду.

Так! Це буде найправильніше в контексті моєї місії в тому числі. Я примружилася.

— Що ж, вітаю, Скай, — не цілком щиро промовила я, — лейтенанте, можна з вами переговорити?

— Звичайно, Восс, пройдемо в мій кабінет.

Спиною я чула, як усі вітали новачка з таким проривним завершенням першого робочого дня. Хтось по спині плескав, хтось радів. Мені ж хотілося їм усім ляпасів надавати за наївність. Ну із чого вони взяли, що Скай такий розумний просто так? Що він не підісланий? Невже в них немає навіть краплі сумнівів у тому, що вся інформація достовірна, а не пастка для агентів?

Я зобов’язана з’ясувати правду до тієї самої угоди.

— Що ти хотіла, Восс? — запитав лейтенант і присів за своє класичне крісло.

— Відпустка, сер, — я видавила посмішку, — відхід Маркуса…

Я зам’ялася. Те, що сталося зі мною, навряд чи б слугувало чудовим приводом для відпустки. Простіше просто кинути фразу недомовленою — адже я могла банально переживати, що мій власний напарник зник. Якби я не провела з ним ніч, то про переведення дізналася б уже в бюро.

Так. Так найкраще й залишити.

— Я розумію, це так раптово, — видихнув Харлан, — сподіваюся, ти спрацюєшся зі Скаєм. Він здається славним малим.

Славний малий — це ще дрібно сказано. Мені здавалося, що я мало не єдина в бюро бачила його справжню натуру.

— Вам не здається, сер, що це якось спонтанно — те, як швидко ми вийшли на потрібного дилера?

— До чого ти хилиш, Восс? — насупився Харлан.

Наговорювати на напарника завчасно не варто — просто придивитися і зібрати докази. Й ось уже з ними виставити чорта за поріг. А поки що… Стежити, щоб не наробив справ.

— Думаю, що варто все ретельно перевірити, щоб той хлопчик не виявився пасткою.