Розділ 6.

Ми приїхали назад у БНП через пів години. Операцію можна було вважати успішною — ми роздобули одного з дилерів Молота, та ще й імовірного інформатора, якщо Скай усе ж таки вирішить не підставляти свою шию під плаху.

Залишалася тільки нудна паперова тяганина, якої я планувала якимось чином швидко позбутися.

— Відпустіть мене додому, — скиглив на задньому сидінні хлопчисько.

— О, а так можна було? — якраз отямився дилер.

Я тільки фиркнула у відповідь. Ще й нахабства вистачає.

— Оформиш їх тут? — кинула я, вилазячи з машини.

— А ти куди?

Закусила губу. Вирішувати одну вкрай важливу справу, у яку новачкові лізти не варто.

— Переговорю з начальником зілляконтролю — це їхній клієнт, їм і допитувати, — махнула я з наспіх організованою брехнею.

На той час, як Скай зареєструє обох злочинців, та ще й вирішить, що робити з дитиною, я встигну про Купідона не те що прочитати — спіймати його й засадити кулю між ребер.

Перестрибуючи через дві сходинки за раз, я залетіла в корпус і піднялася на поверх нашого відділення.

Швидко озирнулася. Харлан сидів у себе в офісі, детективів у полі зору не видно, а ось Елена сиділа за своїм комп’ютером. До неї-то я і поспішила.

— Як справи, моя люба?

— Швидко ти, — дівчина підвела брови, — невже спіймали когось?

— Ага, — я рухом фокусника вивудила з-за шухлядки квадратик шоколадки із замотаної фольгою плитки й кинула солодощі в рот.

— Не привід відпочивати, — їдко відповіла аналітик, демонстративно згорнула шоколад і сховала в тумбочку, ще і ключиком провернула.

Я тільки хмикнула. Не сильно-то й хотілося!

— Я і не відпочиваю, — я знизала плечима, — ось прийшла до тебе по інформацію.

Елена ще раз важко зітхнула й подивилася на мене спідлоба. Явно думала над тим, чого їй хотілося більше — спопелити мене очима, вирвати рештки шоколаду, чи все ж таки дати те, за чим я прийшла. Раптом я все ж докопаюся до її коштовності?

Останнє, судячи з усього, перемогло, оскільки дівчина витягла масивну теку з одного з ящиків.

— Поверхнево, — зазначила вона, — коріння твоєї мети сягає в різні відділи. Його скрізь намагалися зловити.

— Марно?

Елена кивнула.

— Якщо тобі потрібні деталі їхніх операцій, то це потрібно йти в центральний архів. Але навряд чи там щось особливе буде, раз за звітами жодних зачіпок не було.

Цікаво. Я почала гортати звіт за звітом, швидко пробігаючись очима. І справді, за Купідоном відкривали і справу за втручання в політичні конфлікти, і пограбування банків, і навіть за корупцію на лікарняному терені — скрізь, де хоч якось фігурувала кохання до іншої людини. А цього в нашому світі і справді на кожному розі.

Один зі звітів привернув мою увагу. Папір був свіжий, чорнило ще пахло як після друку. А дата…

— Це ж зілляконтроль, — зірвалося в мене з губ.

— Ага, його й у поточній справі підозрюють, — кивнула Олена, — але доказів абсолютно ніяких.

— Тоді чому це не передали нам? — я підняла очі на аналітика.

Дівчина тільки розвела руками. Звісно, це можна було списати на банальну недбалість і забудькуватість колективу, або ж… Хтось у бюро навмисно приховував важливу інформацію від нас.

Елена поза підозрою, з огляду на те, що вона вручила мені — хоча і її непогано б перевірити через центральний архів. Чи міг це бути Харлан? Або Джейкобс? Хоча найпідозрілішим залишається новачок…

— Є новини? — пролунало в мене над самим вухом.

Я підстрибнула на місці й миттєво зачинила теку.

— Так, ми перші, хто повернувся з результатом, — повернулася до Ская, — ти відвів підозрюваного в сусідній відділ?

— Підозрюваних, — поправив мене новачок, — і ні, я хотів спочатку поговорити з лейтенантом. Хочу спробувати сам допитати їх обох, якщо ти ще не передала справу в зілляконтроль.

Я вигнула брову. Треба ж, яке завзяття. Хоча справа, як на мене, згубна — звичайний дилер із вулиці навряд чи міг щось серйозне розповісти. Хіба що локації відкрити, де Молот забирав. Але в такому разі це точно не наша справа — і зілляконтроль підніме справжній бунт, якщо Скай першим проведе допит.

Тому…

— Спробуй, — я знизала плечима.

Елена подивилася на мене осудливо. А я що? Я цього не пропонувала, чітко віддала вказівки щодо алгоритму дій. Не мені ж відповідати за молодого бійця, так би мовити.

Скай кивнув і попрямував до лейтенанта, а я знову заглибилася в записи, які дбайливо принесла Елена.

— Ти так сильно його ненавидиш? — прокоментувала дівчина.

— Аж ніяк. Кожен копає могилу собі сам. Я просто його не зупиняю.

На хвилину повисло мовчання, але я відчувала, як Елена пиляла мене поглядом. Відвернулася від свого екрана, поправила окуляри й дивилася так, що ігнорувати було неможливо. Я важко видихнула й підняла очі з паперів.