5.2

Секундою пізніше я вибігла слідом за Скаєм.

З боку дороги не було видно абсолютно нічого. Ми були десь на межі районів середнього класу й бідніших територій — тобто місце, яке абсолютно не цікавить маргінальних особистостей. Тут посеред червоних цегляних будинків стояли залізні сходи, що приховували підворіття від цікавих поглядів.

І все ж вони проглядалися. Машина, що патрулює в цих місцях, легко могла проїхати повз — а отже, і підвищений ризик бути спійманими агентами. Ні, сюди б точно не заявилися дилери Молота.

Але попри здоровий глузд у моїй голові, Скай продовжував бігти вздовж залізних лабіринтів. Мені залишалося лише слідувати. Кричати на нього сенсу немає. Якщо він матиме рацію, то краще мені не здіймати зайвого галасу і зловити підозрюваних. А якщо ні… Що ж, з урахуванням ранкового запізнення права на помилку в Ская не було.

Та й мені було б краще попрацювати зараз самій, коли я тихо збираю інформацію на Купідона. Так. Нехай краще Скай помилиться.

На поясі тримала антиенергетичну гармату, яку притримувала правою рукою. Побачу ціль — стріляю.

Скай просувався вглиб підворіття до виходу на протилежний бік. Там засвічувало яскраве сонце, і дивитися перед собою було складніше. У ніс вдарив запах протухлої їжі.

Перед нами очевидно нічого не було. Давай, Скаю. Ще кілька кроків і оголоси, що ти зробив дурницю. Ну ж бо.

Він зупинився. Підбіг до зеленуватого контейнера й підняв вказівний вгору, закликаючи мене до тиші. Махнув головою в бік сонячного світла.

Я причаїлася.

— Ульотна штучка, пацан, гарантую, — з дурним хихиканням затирав дилер, — випиваєш — і будь-яка краля в захваті від тебе.

— Прям таки будь-яка?

Трясця, по голосу — чисто дитина. Підліток, школяр років п’ятнадцяти. Невже дівчинка якась сподобалася, але не відповіла взаємністю? Я безшумно заскреготала зубами. Хай тма поставляють свої зілля серед людей, але діти… Чортові виродки.

— Та кажу тобі, пацан. Чув, що в Еросі було недавно? Це все витівки зілля. Найкраща ніч у моєму житті!

Знову дурне хихикання. Я відчула легку пульсацію в ділянці живота. Невже цей чорт випив зілля просто зараз? Щоби підліток краще піддавався вмовлянням?

Інстинктивно я подивилася на Ская. З Маркусом ми діяли чітко, коли була така ситуація. Він прикривав, я кидалася вперед. Він погано переносив подібний вплив, тому основну шкоду я брала на себе. І зараз ризикувати не можна було.

— Скільки? — запитав хлопчик уже не так упевнено — голос його тремтів.

Треба реагувати просто зараз. Аби Скай не заважав.

— П’ятдесят.

— У мене всього двадцять, — заскиглив підліток, — мені мама більше на обід не дає.

Важкий видих, клацання язиком.

— Гаразд, буде тобі перша тестова. Але потім без цих викрутасів, малий. Хочеш веселитися, проси в мамки більше.

— Це БНП, нікому не рухатися! — крикнула я, висмикуючи гармату з-за пояса.

І знову не встигла навіть зреагувати, коли кучеряве волосся промайнуло переді мною. Скай із розбігу застрибнув на кришку сміттєвого бака, скориставшись ним як трампліном, щоби перелетіти через голови злочинців.

Мій пістолет лише на секунду здригнувся. Я тримала на мушці двох злочинців, коли мій проклятий напарник вийшов просто під приціл. Я ж його могла зашибити, чорт забирай! Зашипіла крізь зуби.

— Якого хріна, boot?! — гаркнула на нього, але Скай скористався затримкою.

Одним швидким рухом ліктя він вирубив дилера і схопив хлопчиська, що вже тікав, за кисть.

— Відпустіть! Я не винен! Пустіть! — мало не плакав він.

— Відпусти дитину, — втомлено фиркнула я і опустила гармату.

Дістала наручники з пояса, щоби пов’язати виродка.

— Він хотів купити Молот, — холодно відповів Скай.

Я кинула на нього погляд. Той самий, який говорив усе — обурення, лють, здивування і навіть осуд. Очевидно, що дитина не винна. Та й не нам такими справами займатися. Але Скай мій красномовний погляд не зрозумів.

— І що? — довелося вимовити мені вголос.

— Завтра він піде і знову купить цю дурню, — вилаявся він.

— Не піду! Не буду! Відпустіть! — плакав хлопчик.

Я присвиснула.

— Ти хочеш зробити його інформатором? Дитину? Мені не почулося, boot?

— Я хочу дати йому урок, — відповів Скай, а потім повернувся до хлопчика, — вас заарештовано за зберігання нелегального зілля. Пройдіть за нами.

БНП немає жодного діла до тих, хто купує Молот. Ні нам, ні зілляконтролю немає сенсу заарештовувати всіх любителів легкого задоволення. Ми припиняємо роботу тих, хто поширює подібне — тих, кого підіслали боги. Боги і є наша головна проблема, корінь зла цього світу. Не люди.

А діти, які пропустили обід заради цього? Що ж. Це турбота батьків.

І те, що зробив Скай, суперечило правилам БНП і банальній логіці. Але я не стала його зупиняти. Легка усмішка розквітла на моїх губах. Здається, я зберу всі вершки від діла й позбудуся занудливого напарника одним махом.