Глава 139

Ділан тихо підійшов, спритно пробравшись між людьми, і зупинився поруч із Еллі. Його погляд був пильний, а посмішка трохи ехидна.

— Ну такого… — почав він, хитро піднявши брову. — Я в принципі і очікував від, тебе.

Еллі лише злегка підняла брову, мовляв, а що тут дивного.

Ділан нахилився трохи ближче, з тоном напівжарту, напівсерйозності:

— І скажи мені чесно… хто ж тобі зіпсував настрій?

— Це не твоя справа, — коротко відповіла Еллі, не зводячи очей.

Він усміхнувся ще більш ехидно, роблячи вигляд, що в нього з’явився маленький секрет:

— Не знаю як інші, — тихо сказав він, — але ваш вайб з Полом я давно вловив. Спершу думав, що це я якийсь псих, але… ні.

Він зробив паузу, поглянув на неї уважно.

— Тепер я розумію, чому ти така вічно агресивна, — продовжив, ледве посміхаючись. — Бо хочеться, аби головний самець помітив тебе, а не бачив у тобі  дитя.

Еллі на секунду застигла, але її погляд залишався твердим. Вона глибоко видихнула, ніби намагаючись відштовхнути від себе слова, але водночас не могла повністю ігнорувати їхню правдивість.

Ділан усміхнувся ледь помітно, зрозумівши, що зачепив її, але не збираючись тиснути далі. Його тон був іронічний, але не агресивний — радше той, що показує, що він давно все помітив.

Еллі закотила очі і ледь посміхнулася, хоча всередині все ще трохи напружено:

— Ділан, ти що? Придумуєш нісенітниці.

Він трохи нахилив голову, хитро посміхаючись, і в його очах з’явився блиск, який змушував її відчувати, що він точно не жартує… або жартує надто вправно:

— Навіть ніколи б не подумав, що ти здатна на таку «любов», — сказав він, голос трохи хихикаючи. — Це ж… заборонено законом, Еллі.

Він невеличко посміявся, тихо, ледве чутно, як ніби йому самому смішно від власних слів, але одночасно він так і залишався пильним, спостерігаючи за нею.

Еллі відвернулася, намагаючись зберегти спокій:

— Ти що, серйозно? — промовила вона, хоча тон видавав легкий сарказм.

Ділан лише злегка знизав плечима, сміючись трохи ще:

— Серйозно… і водночас ні. Але ж дивися сама, — додав він, знову підморгнувши, — іноді правда буває не дуже смішною.

Еллі видихнула, стримуючи усмішку, і трохи відійшла, але його погляд залишався на ній, а вона відчувала, що він точно все зрозумів — і не збирається забувати.

Ділан трохи нахилився до Еллі, його погляд ковзнув на Пола, який зараз розмовляв з тією жінкою на іншому боці залу. Він побачив, як вона сміється над його жартом, а Пол — увічливо усміхається, трохи неуважно, але ввічливо.

Ділан тихо зітхнув і повернувся до Еллі, хитро посміхаючись:

— А хочеш… матч реванш?

Еллі трохи здивовано підняла брову:

— Який ще матч ти маєш на увазі?

Він посміхнувся ще ширше, ледве помітно піднімаючи плечі:

— Ми можемо вийти на танцмайданчик… і поцілуватися прямо перед усіма.

В очах Еллі промайнула суміш здивування і легкого здригання. На мить вона хотіла протестувати, щось сказати, але його впевненість і легка іронія в голосі зробили ефект — серце трохи прискорилося.

Ділан підморгнув:

— Тільки якщо наважишся.

Вона на секунду задумалась, дивлячись на нього, а потім легко закотила очі:

— Ти взагалі серйозно… чи це твій новий спосіб розважатися?

Він злегка всміхнувся, ніби нічого серйозного не планував, але одночасно це була пропозиція, яку не можна було просто ігнорувати.

Еллі на мить задумалася, поглядом ковзнула на Пола, що ще розмовляв із жінкою, а потім відвела очі і ледь посміхнулась:

— Добре… йдемо.

Ділан тільки хитро підняв брову й підморгнув:

— От і добре.

Вони разом пройшли до танцмайданчика. Музика трохи приглушилась від їхніх кроків, а люди з боку повільно почали помічати їхній рух. Було відчуття, ніби вони просто виходять у центр сцени, хоча всього лише танцмайданчик.

Пол ще не встиг помітити, що відбувається. Його увага була на жінці, що поруч. Еллі ж стояла поруч із Діланом, трохи злегка напружена, але впевнена.

Ділан нахилився трохи ближче, погляд був веселий і трохи провокаційний:

— Готова?

Еллі кивнула, трохи сміючись:

— Готова.

Вона відчула, як погляди навколо поступово зосереджуються на них, але тепер це не напружувало — навпаки, це додавало азарту.

Ділан простягнув руку, і вони вийшли на центр танцмайданчика. Музика трохи змінилася під ритм танцю, а потім він зробив крок ближче… і вони поцілувалися.

В цей момент Еллі відчула, що серце трохи прискорилося, а світ навколо ніби зупинився. Усі погляди були на них, але їй було байдуже. Вона знала: це її маленька перемога цього вечора.

Пол, нарешті обернувшись і помітивши їх, трохи здивовано нахмурився, але ніяк не втрутився. Він зрозумів: цього разу Еллі вибрала власну гру.