Глава 136

Еллі вже хотіла піти далі, але раптом Ділан різко схопив її за зап’ястя.

— Стій.

— Відпусти мене, — холодно сказала вона, але він уже тягнув її за собою.

Він швидко повів її коридором до ряду шафок, де було менше людей. Металеві дверцята тихо гриміли від їхніх різких кроків.

— Ти нікуди не підеш, поки не скажеш мені, з ким ти йдеш, — сказав він жорстко, повертаючись до неї.

Еллі різко вирвала руку, дивлячись йому прямо в очі:

— Побачиш на випускному.

Це була остання крапля.

Ділан на секунду завмер… а потім зі злості різко вдарив кулаком по шафці.

Глухий металевий звук рознісся коридором.

— Ти що, знущаєшся з мене?! — його голос став гучнішим, різкішим.

Еллі не здригнулась.

— Ні, — спокійно відповіла вона. — Я просто більше не хочу грати за твоїми правилами.

Ще один удар по шафці.

— Ти моя дівчина!

— Ні, Ділан, — перебила вона, і в її голосі з’явилась сталь. — Я — не твоя власність.

Він важко дихав, дивлячись на неї, ніби намагався стримати себе.

— Скажи мені, хто це… — тихіше, але ще небезпечніше.

Еллі нахилилася трохи ближче і тихо сказала:

— Ні.

Пауза.

— Ти все дізнаєшся. На випускному.

Вона відступила на крок… ще один…

І пішла, залишаючи його серед коридору.

Ділан знову вдарив по шафці, але цього разу вже слабше.

Його переповнювали злість, ревнощі… і щось ще гірше — відчуття, що він починає втрачати контроль.

А Еллі йшла вперед, серце билося швидко…

Але вперше за довгий час — вона не озиралася. 

Еллі сиділа з Кетрін і Пейдж у шкільному дворі. Вони намагалися просто поговорити про щось легке, посміятися, але після всього, що сталося, атмосфера була трохи напружена.

Раптом до них підійшла одна зі знайомих дівчат.

— Еллі… — вона виглядала трохи розгублено, — ти в курсі, що там Ділан взагалі… озвірів?

Кетрін одразу насторожилась:

— В сенсі?

— Він ходить по школі і щось випитує у всіх хлопців, — продовжила дівчина. — Я бачила, як він мало не почав битися з одним із них.

Пейдж нахилилася вперед:

— Що він питає?

Дівчина знизала плечима:

— Я не чула точно… але він реально злий. Дуже.

Еллі повільно відвела погляд, вже розуміючи.

— Я здогадуюсь, що він у них випитує, — тихо сказала вона.

— Хто твій «плюс один»? — одразу сказала Кетрін.

Еллі кивнула.

Пейдж видихнула:

— Він реально сходить з розуму…

Еллі злегка стиснула губи.

— Це не моя проблема, — сказала вона, але голос вже не був таким впевненим.

Кетрін уважно подивилась на неї:

— Еллі… це вже не просто ревнощі.

Пейдж додала тихіше:

— Він поводиться агресивно. Це небезпечно.

Еллі мовчала кілька секунд.

Вона згадала, як він бив по шафках. Як тримав її за руку. Як дивився на неї.

І всередині щось неприємно стиснулося.

— Я не буду підлаштовуватись під це, — нарешті сказала вона. — Якщо він не може себе контролювати — це його проблема, не моя.

Подруги переглянулись і кивнули.

— Ми з тобою, — сказала Кетрін.

— І якщо він ще раз щось зробить — ми не будемо мовчати, — додала Пейдж.

Еллі ледь помітно усміхнулась.

Але десь глибоко всередині…

Вона почала розуміти, що ця історія ще далеко не закінчилась.

Еллі сиділа з подругами, коли розмова знову повернулась до випускного.

— Слухай… — почала Пейдж, — ти точно впевнена щодо свого “плюс один”?

Кетрін кивнула:

— Ну, тобто… це ж Пол. Люди можуть почати щось говорити.

Еллі спокійно знизала плечима:

— На випускний запрошені і батьки. Це ж не тільки для учнів.

Подруги переглянулися.

— І? — уточнила Пейдж.

— І те, що це не виглядатиме дивно, — впевнено сказала Еллі. — Ми живемо разом, як сім’я. Він просто прийде як… мій супровід.

Кетрін задумалась:

— Якщо так подивитися… то це справді виглядає нормально.

Пейдж усміхнулась:

— Ну так, з боку це навіть виглядатиме… елегантно.

Еллі ледь посміхнулася:

— От бачите. Ніякої драми.

Але Пейдж підняла брову:

— Окрім одного маленького моменту.

— Якого? — запитала Еллі.

— Ділан, — відповіла вона.

Настала коротка тиша.

Еллі відвела погляд.

— Це вже його проблема, — тихо сказала вона.

Кетрін обережно додала:

— Еллі… ти ж розумієш, що коли він це дізнається…

— Він уже сходить з розуму навіть без цього, — перебила її Еллі.

Пейдж зітхнула:

— Тоді на випускному буде… дуже цікаво.

Еллі глянула вперед, ніби вже бачила той вечір.

Світло. Музика. Всі погляди.

І Ділан…

Коли він побачить, хто стоїть поруч із нею.

Вона ледь стиснула пальці.

— Нехай бачить, — тихо сказала вона.

Еллі пройшла крізь двері свого дому, ще трохи усміхаючись після шопінгу з дівчатами. Її подружки відвели її до дому, щоб переконатися, що вона в безпеці, і попрощалися.

У кімнаті Пол уже щось рився у гардеробі.

— Що ти там шукаєш? — запитала Еллі, знімаючи пальто.

Пол підняв голову і трохи розгублено посміхнувся:

— Та думаю, у чому піти на твій випускний. Хочу виглядати гарно…

Еллі ледь стримала сміх:

— Серйозно? Чую це від чоловіка, який подобається ледь не кожній жінці, і він хвилюється, як одягтись на мій випускний.

Пол почервонів, але лише трохи, і посміхнувся у відповідь:

— Ну, якщо вже йти разом, хочеться, щоб ми обидва виглядали пристойно, — тихо сказав він, і погляд його став м’яким, турботливим.

Еллі присіла поруч, ледь сміючись:

— Гаразд, тоді обирай костюм, а я буду слідкувати, щоб не переборщив із стилем.

Вони разом почали перебирати речі в гардеробі, сміючись і жартуючи, а вечірній настрій випускного вже тихо просочувався у кімнату. Пол дістав із гардеробу кілька костюмів і розклав їх на ліжку.