Глава 135

Подружки Еллі обережно поглянули на неї, тримаючи її за руки після напруженої ситуації з Діланом.

— То як тепер? — запитала Пейдж, нахилившись трохи ближче. — Ти справді підеш на випускний сама?

Еллі злегка посміхнулася, намагаючись приховати змішання емоцій.

— Не хвилюйтеся, — сказала вона спокійно. — Я щось придумаю. Поки є трохи часу, можна все організувати.

Кетрін кивнула, все ще трохи стривожена за Еллі.

— Просто будь обережна, — тихо додала вона. — І не дозволяй нікому псувати тобі цей вечір.

Еллі глибоко вдихнула, дивлячись на подружок. Вона розуміла, що хоч Ділан створив хаос у її емоціях, вона ще мала шанс зробити випускний особливим і незабутнім, незалежно від обставин.

— Я впораюся, — сказала Еллі рішуче, — і цей вечір буде моїм.

Подружки посміхнулися, підтримуючи її. Вони знали, що Еллі завжди знайде вихід, і тепер її завданням було лише придумати, як зробити випускний таким, щоб він запам’ятався на все життя. Еллі щойно переступила поріг дому, як Пол вже чекав на неї в вітальні. Його обличчя трохи розпливалося у посмішці, але очі видавали хвилювання.

— Ну що, як шопінг? — запитав він, підходячи ближче.

— Все добре, — відповіла Еллі, знімаючи пальто. — Ми гарно провели час з дівчатами. Приміряли кілька суконь, сміялися… Загалом, весело.

Пол кивнув, але в його голосі відчувалася легка тривога.

— Радію, що ти добре провела час. А ти вже щось приглянула? — спитав він, намагаючись залишитися спокійним, хоча всередині його трохи “крутили” емоції.

— Є кілька варіантів, — усміхнулася Еллі. — Думаю, я визначуся пізніше.

Пол зітхнув і, трохи пом’якшавши, додав:

— Головне, щоб тобі було комфортно і ти почувалася чудово. Цей випускний… він важливий, і ти заслуговуєш на все найкраще.

Еллі усвідомила, що Пол дійсно хвилюється за неї, і це змусило її серце трохи розтанути. Вона підійшла ближче, і він обійняв її, стискаючи рукою.

— Дякую, Пол, — тихо сказала вона. — Я знаю, що ти завжди хвилюєшся за мене.

— Завжди, — відповів він, усміхаючись і дивлячись у її очі. — Ти ж знаєш.

Еллі відчула, що вдома, поруч із Полом, вона може розслабитися і спокійно думати про свій план для випускного.

Пол ще раз поглянув на Еллі, помічаючи легке червоніння на її щоках після розмови про фото.

— Еллі, — сказав він трохи суворіше, але лагідно, — а сукня для випускного… ти вже обрала? Може, покажеш мені?

Еллі трохи зам’ялася, відчуваючи, що хоче залишити сюрприз.

— Я ще не остаточно визначилася, — відповіла вона, намагаючись не показати хвилювання. — Хочу залишити це трохи секретом, щоб ти побачив лише на вечірці.

Пол підняв брову, на мить задумавшись, а потім усміхнувся.

— Справжній сюрприз, так? — промовив він, поклавши руку їй на плече. — Тоді добре, я поважаю твоє рішення… але знаєш, я трохи хвилюватимуся, поки не побачу її.

Еллі трохи посміхнулася, відчуваючи тепло від його слів.

— Не хвилюйся, Пол, — сказала вона, — я підібрала щось особливе. Ти не розчаруєшся.

Пол кивнув, спостерігаючи за нею з ніжною турботою. Він розумів, що її маленькі секрети — це частина її самостійності, але серце все одно стискалося від хвилювання.

— Гаразд, — тихо промовив він, — але якщо раптом щось піде не так, я буду поруч.

Еллі злегка посміхнулася і відчула, що ця підтримка робить її ще рішучішою. Вона знала: цей випускний буде особливим — не лише через сукню чи вечірку, а й тому, що поряд є люди, які справді піклуються про неї. Еллі злегка опустила погляд, трохи сумно посміхаючись.

— Знаєш, Пол… можливо, я піду на випускний сама, — сказала вона тихо, ніби пробувала вимовити це вперше.

Пол різко скрикнув, немов повітря здивовано застигло навколо них:

— Боже… знову цей Ділан щось накоїв?! — вигукнув він, похитавши головою.

Еллі швидко заперечила:

— Ні, ні, Пол! Нічого такого! Я просто подумала… піти сама. Як незалежна, без кавалера.

Пол замовк на мить, погляд його змінився — суміш подиву і хвилювання.

— Ну… якщо ти вже вирішила йти без кавалера… — промовив він, намагаючись знайти слова, — то я навіть не знаю, що казати.

Еллі злегка посміхнулася йому:

— Не хвилюйся, Пол. Я просто хочу… спробувати щось інше. Можливо, це буде весело.

Пол глибоко видихнув, все ще тримаючи її руку. Він знав, що Еллі сама приймає рішення, але в його серці закралася маленька тривога: адже його дівчина, королева школи, вирішує піти на вечірку сама.

— Гаразд… — нарешті сказав він, трохи м’якше. — Але обіцяй, що будеш обережна. І що б ти не робила… я завжди поруч.

Еллі кивнула, відчуваючи тепло від його слів. Вона знала: навіть якщо вирішить піти сама, Пол залишиться її надійною опорою.

Еллі трохи помовчала, ніби зважуючись сказати щось важливе.

— Пол… — тихо почала вона.

Він підняв на неї очі:

— Так?

Вона зробила крок ближче, трохи нервово переплітаючи пальці:

— А ти… випадково не хотів би піти зі мною на випускний?

Пол на секунду завмер, явно не очікуючи такого.

— Я? — перепитав він.

Еллі швидко заговорила, ніби виправдовуючись:

— Просто… я не хочу шукати когось зі школи чи ще когось. Це буде дивно. І… — вона зітхнула, — якщо я піду з кимось іншим, Ділан точно розізлиться і просто зіпсує мені весь вечір.

Пол уважно дивився на неї, не перебиваючи.

— А з тобою… — продовжила вона тихіше, — це було б спокійно. Без зайвих драм.

Він повільно видихнув, ніби обдумуючи кожне слово.

— Еллі… ти розумієш, як це виглядатиме?

Вона підняла на нього очі:

— Як?

— Ти і я… разом на випускному, — сказав він спокійно. — Люди будуть говорити.

Еллі трохи напружилась, але не відступила:

— Люди завжди щось говорять.

Пол ледь усміхнувся, але в очах залишалась серйозність:

— Це не просто «щось».