Глава 134

Ділан тільки переступив поріг дому, як його одразу помітила дівчина-наживка. Вона трохи сором’язливо, але з легкою усмішкою підійшла:

— Привіт… не міг би ти мені трохи допомогти? — почала вона, наче випадково, — є одне питання, і я зовсім не знаю, як з цим впоратися.

Ділан нахилився, уважно слухаючи, і вже через мить розмова набула більш грайливого характеру. Дівчина ненав’язливо загравала, сміялася над його жартами, трохи торкалася його плеча, підкреслюючи кожне слово.

Спершу Ділан відповідав стримано, але незабаром сам почав піддаватися на її легкі натяки. У повітрі повільно виросла напруга: його очі блищали, він усміхався і сміявся разом із нею, іноді злегка підкреслюючи увагу романтичними репліками.

— Тобі не хотілося б… може, піти десь зі мною? — запитав він нарешті, трохи нахилившись до неї.

І саме в той момент, як ці слова повисли в повітрі, позаду прозвучав тихий, але гучний звук — плескання. Еллі стояла за дверима разом із подругами, повільно аплодувала, її погляд холодний і зловісний.

Ділан завмер, розуміючи, що його зловили на гарячому. Дівчина-наживка здивовано озирнулася, а Еллі крок за кроком підійшла ближче, її очі блищали від суміші гніву та розчарування.

— Ну що, Ділан… здається, ти забув, що я тут, — промовила Еллі спокійно, але в голосі відчувалася сталь.

Ділан, розгублений, спробував щось сказати, але слова застрягли в горлі. Усі ці легкі романтичні жарти і флірт, які тільки-но розквітали, раптово обірвалися, і напруга у кімнаті змінилася на кам’яну тишу.

Подруги Еллі стояли поруч, трохи схвильовані, але готові підтримати її. Дівчина-наживка, відчуваючи весь драматизм ситуації, тихо відступила, розуміючи, що їх експеримент завершився раніше, ніж очікувалося. Еллі стояла перед Діланом, обличчя палає від гніву, руки стиснуті в кулаки. Її очі блищали, вона ледве стримувала слова, які готова була кинути прямо йому в обличчя.

— Ти серйозно?! — крикнула вона, голос трохи тремтів, — Ти що, зовсім не думаєш?! Ми домовлялися йти разом на випускний як королева і король школи, а ти… ти зрадив мене прямо перед моїми подругами!

Ділан відкрив рота, хотів щось сказати, але Еллі не давала йому жодного шансу.

— І це ще не все! — продовжила вона, крокуючи ближче, — Як ти думаєш, що люди подумають? Інші вже можуть почати шепотіти, ставити під сумнів нас, наші відносини! Це наш шанс бути разом як пара на випускному, а ти все руйнуєш!

Ділан, відчуваючи її гнів, спробував зробити крок до неї:

— Еллі, зачекай, я…

— Не «зачекай», — рішуче перебила вона, — ти повинен був думати про нас, а не про своє «забавляння» з кимось іншим! Мене це дуже боляче!

Подруги Еллі тихо стояли поруч, підтримуючи її поглядом і мовчки готуючись втрутитися, якщо Ділан намагатиметься щось сказати.

Ділан відчув, що тепер це серйозно. Він відчував провину, але водночас йому хотілося пояснити, спробувати виправдатися, хоча розумів, що жодні слова не повернуть довіру миттєво.

Еллі відсторонилася трохи, глянувши на нього холодно:

— Ти зламав довіру. І якщо ти хочеш, щоб я знову тобі довірилася, тобі доведеться дуже добре подумати, як ти будеш чинити далі.

Ділан тихо кивнув, розуміючи всю серйозність ситуації, а Еллі, хоч і злісно, спостерігала за ним, готуючись вирішити, чи зможе пробачити, і коли саме буде їхній випускний як справжня пара. Ділан зробив крок уперед, швидко схопив Еллі за руки. Його погляд був палаючий, голос глибокий та рішучий:

— Що б не сталося, ти від мене нікуди не дінешся, Еллі… — сказав він, тримаючи її міцно, ніби боявся втратити.

Еллі відчула, як серце калатає від страху та роздратування. Вона різко відсахнулася, намагаючись вирвати руки, але Ділан не відпускав.

Раптом подружки Еллі, що стояли поруч, миттєво відреагували. Пейдж та Кетрін підбігли й обережно, але рішуче схопили Еллі за плечі та тягнули від Ділана:

— Відпусти її! — крикнула Пейдж, стоячи перед Діланом, щоб блокувати його доступ.

Ділан на мить завмер, дивлячись на стіну подруг Еллі. Він розумів, що перетнув межу, але емоції все ще пульсували в ньому.

Еллі, відчувши підтримку подруг, нарешті змогла зробити крок назад, дихаючи швидко:

— Ти… ти не можеш так зі мною! — сказала вона, голос тремтів, але в ньому чітко звучав гнів. — Мене ніхто не тримав би, якщо я не хочу!

Подружки тримали її міцно, щоб Ділан не зміг підійти. Ділан знизив руки, його погляд став м’якшим, але в ньому все ще палала ревнощі та провина.

— Еллі… — тихо промовив він, — я… я просто не міг стриматися.

— Ти вже перетнув межу! — холодно сказала Еллі, відсторонюючись ще далі. — Якщо хочеш зберегти те, що між нами, доведеться навчитися поважати мене!

Подружки, підтримуючи Еллі, повільно відводили її геть, залишаючи Ділана на місці, який стояв і мовчки дивився, усвідомлюючи, що йому доведеться заслужити її довіру заново. Еллі, тримаючись подружками, відходила трохи осторонь. Серце ще калатало, а розум намагався осмислити все, що сталося. Вона відчувала змішання емоцій — гнів, розчарування, але й ту саму іскру, яка завжди з’являлася поруч із Діланом.

— Він… він завжди так? — тихо сказала Еллі, більше сама собі, ніж комусь із подруг.

— Це не нормально, Еллі, — відповіла Кетрін, стискаючи її руку. — Ти бачила, що він на тебе намагався тиснути.

— Я знаю… — відповіла Еллі, дивлячись на Ділана, який стояв трохи далі, мовчки, зі змішаним виразом на обличчі. — Але… він інакший, коли просто поруч зі мною. Іноді я розумію, що він просто… не вміє інакше показувати, як йому важливо.

— Це не виправдовує те, що він робить, — м’яко зауважила Пейдж. — Можна любити когось і водночас поважати межі.

Еллі закрила очі на мить і глибоко вдихнула. Їй було важко, бо вона дійсно любила Ділана, але розуміла, що його дії могли зруйнувати не лише їхні стосунки, а й її власне почуття безпеки та гідності.

— Мені треба зрозуміти, чи я можу йому довіряти… — тихо промовила Еллі. — Бо якщо я цього не робитиму, тоді ми взагалі нічого не матимемо.