Глава 133

Еллі приміряла ще одну сукню, коли Кетрін ненароком запитала:

— Слухай, а ти вже помирилася з тією дівчиною Пола?

Еллі трохи зітхнула, покрутила голову перед дзеркалом і сказала:

— На жаль… так. Мені довелося це зробити.

Пейдж підсміхнулася:

— Ну що ж… іноді краще зробити крок назад, аби все було спокійніше.

Еллі кивнула, але в очах її пробігало легке хвилювання:

— Так… просто я не хочу, щоб через це виникли непорозуміння з Полом.

Кетрін лише похитала головою, усвідомлюючи, що іноді дорослі стосунки бувають набагато складнішими, ніж здається на перший погляд. Після довгих примірок і нескінченних дзвінків Ділана та Пола, Еллі нарешті відклала телефон і вирішила присвятити час подругам.

— Давайте ще трохи прогуляємося, — запропонувала вона, і дівчата радо погодилися.

Вони пройшлися по вулицях міста, сміялися, жартували, заходили в невеликі магазини, розглядали яскраві прикраси та аксесуари.

— Це так класно, — сказала Кетрін, витираючи сльозу від сміху, — нарешті ми всі разом відпочиваємо!

— Так, — додала Пейдж, — і я вже відчуваю, що випускний буде особливим.

Еллі посміхалася, відчуваючи, як приємно просто бути з подругами, без турнірів, обов’язків чи плутаних стосунків.

— Ми повинні зробити цей день незабутнім, — сказала вона, дивлячись на дівчат, — і просто насолоджуватися моментом.

Вони ще трохи пройшлися містом, смакуючи кожну мить, і Еллі відчула, що ці спокійні години разом з друзями стали для неї справжнім ковтком свободи та радості.

Еллі йшла разом із подругами, сміялися й обговорювали нові образи для випускного, коли її телефон раптом завібрував.

Вона дістала його і побачила кілька нових повідомлень — без підпису.

«Чому твій хлопець собі дозволяє, будучи в стосунках, таке?» — писало в одному.

Ще одне повідомлення містило фотографії та скріни переписок: Ділан нібито листувався з іншими дівчатами.

Еллі відчула, як настрій миттєво впав. Вона розгублено дивилася на екран, відчуваючи суміш здивування, роздратування та тривоги.

— Це… не може бути правдою, — пошепки сказала вона подругам, але серце билося швидше.

Кетрін підійшла ближче, обережно заглянувши на телефон:

— Еллі… ти точно знаєш, хто це надіслав? Може, хтось просто вирішив пожартувати?

Пейдж підсміхнулася, але злегка напружено:

— Так, іноді люди надсилають такі штуки просто, щоб ускладнити нам життя.

Еллі глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися, і сказала собі:

— Добре… спочатку потрібно розібратися, а не робити поспішних висновків.

Вона відклала телефон у сумку, сподіваючись, що встигне розібратися з цим пізніше, і постаралася знову зануритися в компанію подруг, але тепер думки її були куди більш напружені.

Еллі йшла поруч із подругами, але усмішка швидко згасла. Телефон все ще лежав у сумці, але роздратування не зникало.

— Я реально не розумію Ділана… — пробурмотіла вона, стискаючи кулаки. — Кожен раз, коли щось нарешті добре, він все псує!

Кетрін і Пейдж переглянулися, не знаючи, що сказати.

— Еллі… може, просто спробуй відпочити? — обережно сказала Пейдж. — Не можна весь час тримати на собі його дії.

— Я знаю… — тихо відповіла Еллі, — але він просто… завжди знаходить спосіб влити трохи хаосу туди, де його й так не треба.

Вона зітхнула й трохи відсторонилася від подруг, дивлячись на яскраві вітрини магазинів. Всередині її все ще бурлило, але вона намагалась не показувати цього назовні.

— Добре, Еллі, — подумала вона сама для себе, — зараз головне залишитися спокійною і розібратися з усім по порядку… хоча це неймовірно складно.

Еллі, Кетрін і Пейдж зупинилися на лавці біля магазину, обговорюючи, як діяти далі.

— Добре, — почала Еллі, трохи нахиляючись до подруг, — ми знаємо, хто це писав Ділану, і я хочу перевірити, чи він дійсно такий, як здається.

— Ти серйозно? — здивувалася Пейдж. — Ти хочеш… зробити з нього наживку?

— Саме так, — підтвердила Еллі. — Є одна дівчина, до якої він реально писав без міри. Ми зробимо так, щоб вона звернула увагу на нього, і подивимося, чи він позариться.

Кетрін підняла брову:

— Еллі, це трохи… жорстко.

— Може, але нам потрібно зрозуміти, на що він здатен, — твердо відповіла Еллі. — І якщо він почне щось хитрувати, я буду готова.

Подруги кивнули і почали обговорювати деталі: хто буде повідомляти, як поводитися, щоб не викрити план, і як Еллі зможе спостерігати, не потрапивши у неприємну ситуацію.

— Окей, — сказала Пейдж нарешті, усміхаючись, — це трохи як гра в шпигунів. І якщо він веде себе як джентльмен, ми це побачимо, а якщо ні… то будемо знати, що робити далі.

Еллі відчула, як усередині у неї з’явився азарт: перевірити Ділана, зрозуміти його мотиви і, можливо, показати, хто тут насправді керує ситуацією. 

Еллі  з часом нарешті зустрілася з тією дівчиною, до якої Ділан писав найбільше. Вони сіли у кав’ярні, і Еллі трохи нервово почала розмову:

— Привіт… я знаю, що це трохи дивно, але мені потрібна твоя допомога.

Дівчина, трохи здивована, підняла брову:

— Моя допомога? З чим саме?

— Це стосується Ділана, — швидко пояснила Еллі. — Ми… ми хочемо зробити невеликий експеримент. Тобі доведеться поводитися трохи як «наживка» для нього. Можеш на це погодитися?

Дівчина спершу задумалася, а потім, трохи усміхнувшись:

— Ти серйозно? Ти хочеш, щоб я… звернула увагу на нього, щоб перевірити його реакцію?

— Саме так, — кивнула Еллі. — Ми хочемо зрозуміти, на що він здатен, і чи він не переступає межі. Ти тільки граєш роль, все безпечне, обіцяю.

Дівчина посміхнулася і, трохи подумавши, відповіла:

— Добре, ладно. Це буде весело… і, чесно кажучи, цікаво подивитися, як він реагує.

Еллі відчула полегшення: план, нарешті, почав реалізовуватися. Вона знала, що з цього моменту їй доведеться спостерігати дуже уважно, але водночас їй стало цікаво, що Ділан покаже.