Глава 132

Ранок почався зі звуку повідомлення.

Еллі відкрила очі і потягнулася до телефону. У групі класу вже було кілька десятків нових повідомлень. Вона відкрила чат — написала класна керівниця.

"Дорогі одинадцятикласники, нагадую, що до випускного залишилось зовсім небагато часу. Вже визначено дату вечора, тому прошу всіх почати підготовку."

Нижче була дата.

Еллі на секунду завмерла, дивлячись на екран.

— Це вже настільки близько… — тихо прошепотіла вона.

Саме в цей момент у двері злегка постукали.

— Ти вже прокинулась? — почувся голос Пола.

— Так, заходь.

Пол зайшов у кімнату з легкою усмішкою:

— Доброго ранку.

— Доброго, — відповіла Еллі, ще тримаючи телефон у руках.

— З самого ранку вже в телефоні? — трохи пожартував він.

Вона посміхнулася:

— Та просто… нам вже написали дату випускного. І вечірки теж.

Пол на секунду завмер, ніби намагався усвідомити це.

— Справді?

Еллі кивнула.

Він тихо засміявся і сперся плечем об двері:

— Знаєш, це так дивно…

Вона підняла на нього очі.

— Колись я приходив до тебе на перші батьківські збори, — сказав він тихіше. — Ти тоді була зовсім маленька. Тебе ще можна було на руки брати.

Еллі посміхнулася, але в грудях з’явилося якесь нове, незрозуміле відчуття.

Пол подивився на неї трохи уважніше:

— А зараз ти вже випускаєшся. Це просто… неймовірно.

На кілька секунд у кімнаті запанувала тиша.

І Еллі раптом відчула, що цей ранок зовсім не такий, як усі попередні.

Наче щось змінилося. Еллі відкклала телефон і задумливо сказала:

— Треба буде з дівчатами сходити на шопінг…

Пол одразу підняв брови:

— Серйозно? — він усміхнувся. — З тих двадцяти платтів, які в тебе вже є, нічого не підходить?

Еллі закотила очі і засміялася:

— По-перше, їх не двадцять…

Пол лише мовчки подивився на неї з виразом «ну-ну».

— …і по-друге, — продовжила вона, вже серйозніше, — на випускний потрібно щось особливе.

Пол на секунду замовк, уважно дивлячись на неї.

— Особливе?

Еллі кивнула:

— Так. Це ж один раз у житті. Я хочу виглядати… не як завжди.

Він ледь усміхнувся, але в цій усмішці було щось більше — ніжність і гордість одночасно:

— Ти і так не виглядаєш «як завжди».

Еллі трохи зніяковіла:

— Все одно… я хочу щось таке, щоб всі просто…

Вона зробила жест руками, ніби вибух.

Пол тихо засміявся:

— Щоб всі попадали?

— Саме так, — усміхнулася вона.

Він похитав головою:

— Добре. Тоді це має бути щось справді вау.

На мить він задумався, а потім додав:

— Якщо хочеш… я можу дати тобі картку.

Еллі здивовано підняла брови:

— Пол…

— Що? — він знизав плечима. — Це ж випускний.

Вона посміхнулася, але всередині знову з’явилося те дивне відчуття…

Занадто багато турботи.

Занадто багато уваги.

І після слів Ділана…

Вона вже не могла сприймати це так само, як раніше.

— Дякую… — тихо сказала вона.

Пол лише кивнув, не підозрюючи, що для неї цей ранок став трохи складнішим, ніж здається. 

Еллі знову взяла телефон і відкрила чат із дівчатами.

Вона швидко надрукувала:

— ДІВЧАТААА, у нас вже є дата випускного 😭✨

Повідомлення навіть не встигло «прочитатись», як одразу посипались відповіді.

Пейдж:

— ЩООООО??? КОЛИ??

Лів:

— Я ще морально не готова старіти 😭

Еллі скинула дату.

Кілька секунд — і чат просто вибухнув.

Пейдж:

— ВСЕ. Я беру відпустку від життя і йду шукати сукню

Лів:

— Я теж. Інакше прийду в халаті 😐

Еллі засміялася і написала:

— Я якраз хотіла запропонувати піти разом на шопінг

Пейдж:

— ТАК

— ЦЕ

— НЕ

— ОБГОВОРЮЄТЬСЯ

Лів:

— Нам потрібен цілий день. А краще два.

— І кава. БАГАТО кави.

Еллі посміхнулась:

— І нерви 😅

Пейдж:

— Еллі, ти ж розумієш, що ти маєш виглядати так, щоб…

— навіть президент встав і аплодував

Еллі засміялася вголос:

— Я вже це десь чула 😂

Лів:

— І Ділан щоб впав

Кілька секунд тиші.

Еллі подивилась на це повідомлення трохи довше, ніж потрібно.

— Він і так впаде, — написала Пейдж. — Просто коли побачить її

Еллі відповіла:

— Ви б краще про себе думали 😏

Пейдж:

— Ми про себе ЗАВЖДИ думаємо

— Але ти — головна зірка цього вечора

Еллі на секунду завмерла, дивлячись на екран.

Головна зірка…

Це звучало приємно.

І трохи лячно водночас.

— То що, коли йдемо? — написала вона.

Лів:

— Сьогодні після школи

Пейдж:

— Я вже морально готова витратити всі гроші світу

Еллі усміхнулась:

— Добре. Тоді сьогодні.

Вона відклала телефон і глибоко вдихнула.

Попереду був новий день.

Школа.

Дівчата.

Підготовка до випускного.

Еллі зустріла Кетрін і Пейдж біля школи.

— НУ НАРЕШТІ, — одразу вигукнула Пейдж і кинулася її обіймати.

— Я думала, ми до випускного не доживемо, — додала Кетрін, усміхаючись.

Еллі засміялася:

— А тепер він уже майже тут.

Вони на секунду замовкли.

— Це якось… дивно, — тихо сказала Кетрін. — Ніби тільки вчора ми прийшли сюди вперше.

— Ага, — підхопила Пейдж. — І я ще тоді думала, що школа — це вічність.

— А тепер… — Еллі злегка зітхнула, — все пройшло надто швидко.

Пейдж глянула на них і різко плеснула в долоні:

— ТАК, ВСЕ, НЕ НИЄМО. У НАС ШОПІНГ.

— О, почалось, — засміялася Еллі.

— І це найважливіший день, між іншим, — серйозно додала Пейдж.

— Вибрати сукню важливіше, ніж здати всі іспити? — підняла брову Кетрін.