Глава 126

Пол нахилився до Еллі і ніжно поцілував її в чоло.

 — Ти така гарна… І не забувай — покажи всім, як треба танцювати.

Еллі посміхнулася йому у відповідь, відчуваючи тепло від його слів і поцілунку.

Пол ще раз поглянув на неї, кивнув, і пішов у свою сторону, залишивши Еллі з легким хвилюванням, але сповнену рішучості виходити на сцену.  Після слів спонсорів директор школи усміхнувся і підняв руку до глядачів.

Директор: — А тепер, шановні гості, запрошую на сцену наших неймовірних черлідерок! Давайте підтриммо їх гучними оплесками!

Музика м’яко заграла, і черлідерки почали виходити на сцену, кожна крокувала впевнено, з яскравими усмішками. Еллі, стоячи за кулісами, глибоко вдихнула, відчуваючи, як серце б’ється швидше. Публіка піднялася, аплодувала і підбадьорювала їхні рухи.

Селеста, як завжди, тримала команду під контролем, кидаючи швидкі настанови та підбадьорюючи Еллі. Черлідерки шикувались у свої позиції, готуючись до старту танцю, а Еллі відчула прилив адреналіну та відповідальності: зараз їхній виступ буде оцінювати весь стадіон.

Оплески зростали, коли команда почала виконувати перші синхронні рухи, а Еллі відчула, що всі тренування і репетиції привели її саме до цього моменту. Музика різко заграла, і черлідерки, наче одна єдина, почали рухатися у синхроні. Еллі відчула, як серце б’ється швидше, а адреналін наче заповнює кожну клітину. Вона робила кожен рух чітко, повторюючи години тренувань, відчуваючи себе частиною команди.

Селеста підбадьорювала команду з боку, час від часу кидаючи швидкі зауваження: «Плавніше! Високо руки! Еллі, тримай темп!»

Глядачі на трибунах все більше захоплювалися виступом. Подружки Еллі аплодували і кричали її ім’я, додаючи їй впевненості. Вона відчувала, що всі її нерви та хвилювання зранку перетворилися на енергію танцю.

Рухи ставали все сміливішими та складнішими: піруети, підкидання, синхронні стрибки. Еллі особливо виділялася у фінальних рухах, коли команда виконала останній складний трюк, і вся зала вибухнула оплесками та вигуками.

Еллі відчула мить тріумфу — всі зусилля окупилися, і вона зрозуміла, що цей виступ став її маленькою перемогою перед турніром. Коли команда виконала останній синхронний трюк, музика трохи стихла, і на кілька секунд увага всіх глядачів зосередилася на Еллі. Вона вийшла трохи вперед, виконуючи індивідуальну зв’язку — рухи легкі, граційні, з елементами акробатики, які демонстрували її вправність.

Її погляд пробігав по трибунах, і вона помітила, як Пол стоїть трохи збоку, підтримуючи її поглядом, а Ділан трохи далі стискає кулак, ніби тримає себе в руках.

Еллі завершила зв’язку ефектним обертом і легко підморгнула публіці, ніби кажучи: «Я тут, і я готова до всього». Зала вибухнула аплодисментами, крики та оплески додали їй ще більше впевненості.

Ця маленька індивідуальна хвилина стала її моментом сяйва, коли вона відчула себе справжньою королевою сцени, і весь турнір наче починався з цього тріумфального акценту. Поки Еллі виконувала свою індивідуальну зв’язку, у Ділана всередині раптово щось щипнуло. Він відчув, як ревність пульсує в грудях — той самий холодний страх втратити її, який він намагався приховати. Він дивився, як вона рухається, підкреслюючи грацію і силу, і відчував одночасно захоплення і неспокій.

Пол стояв трохи збоку, але його очі не відривалися від Еллі. І раптом він усвідомив, що бачить її зовсім іншою — не просто дівчинку з його школи, не просто підлітка, яку він підтримував, а справжню молоду жінку, сильну, впевнену, яка вміє тримати сцену і серця навколо. Він відчув гордість і легке здивування — її зріст, впевненість у рухах, погляд, який наче казав: «Я готова до всього».

Для Ділана цей момент був моментом тривоги, для Пола — моментом усвідомлення того, як вона виросла, і обом він запам’ятався назавжди.

Після завершення виступу стадіон вибухнув оплесками. Еллі відчула, як серце б’ється від захоплення і хвилювання водночас. Вона разом із черлідерками спускалася сходами зі сцени, посміхаючись і махаючи глядачам, які ще не припиняли аплодувати.

І от, трохи далі на доріжці, вони зустріли команду Ділана. Він стояв у центрі, трохи напружений, але коли побачив Еллі, усмішка з’явилася сама собою. Його товариші кивнули, підбадьорюючи її жестами, але погляди Ділана були прикуті тільки до неї. Еллі відчула, як щось тепло піднімається в грудях, але разом із цим — легка тривога, бо вона знала, що його ревність ще не вщухла.

Ділан підходить ближче і трохи іронічно усміхається:

— Ну що, королева сцени, як ти так усіх зачарувала?

Еллі трохи червоніє, але відчуває задоволення від його уваги:

— Просто робила свою роботу, нічого особливого.

І хоча слова були спокійні, їхні погляди промовляли значно більше — ревність і захоплення змішалися у тиші між ними. Еллі трохи з посмішкою дивиться на Ділана і запитує:

— Ти готовий?

Він обводить її поглядом, зосереджений і впевнений, і киває:

— Так. Абсолютно готовий. Сьогодні я налаштований лише на перемогу.

Його очі блищать рішучістю, але в них проглядає і легка іронія. Еллі знала, що він пам’ятає про їхню маленьку угоду: якщо він виграє турнір, його чекатиме «винагорода» від неї. Вона стиха сміється від цієї думки, але серце трошки прискорює ритм — поєднання азарту, очікування і їхньої взаємної гри робило момент особливим.

— Тоді нехай щастить, — каже Еллі, і її голос звучить водночас підбадьорливо і трохи спокушаюче.

Ділан легенько підморгує:

— Я не сумніваюся, що все буде так, як ми домовились.

І вони обмінюються коротким поглядом, де приховане хвилювання та легка гра, перед тим як Ділан виходить на свій турнірний майданчик.