Глава 121

Кожного разу, коли Керолін торкалася Пола, Еллі відчувала легкий біль у грудях. Вона дивилася на нього і думала про те, що могло б бути, якби вони були одного віку. Якби все склалося інакше, якби вони познайомилися ще в школі, коли він був ще зовсім юний, без щетини, з тими милими рисами обличчя, що робили його таким привабливим попри всю серйозність…

Їй здавалося, що тоді все було б інакше. Все було б легше, щиріше, без усіх цих заплутаних правил і страхів. Життя могло б заграти іншими барвами, і вона могла б бути щаслива поруч із ним у зовсім іншому світі, де не було б ніяких перепон і конфліктів.

Та реальність була іншою, і ці думки залишалися лише тихим шепотом у її серці. Еллі розуміла, що це неможливо, і все одно не могла не уявляти, як прекрасною могла б бути ця інша версія їхнього життя. Керолін зітхнула і підвелася:

— Мені вже потрібно додому, — сказала вона, трохи посміхаючись Еллі.

Еллі кивнула, трохи сумно, але ввічливо:

— Добре, Керолін. Дякую за розмову.

Пол підійшов до Еллі, доторкнувся до її плеча і спокійно сказав:

— Я проведу Керолін, а потім одразу повернуся додому.

Еллі трохи посміхнулася, вдячна за його увагу, і тихо подумала: «Скільки всього крутиться навколо… і скільки ще треба розібрати у власних почуттях».

Вони разом вийшли, а Еллі залишилася на місці, дивлячись їм услід і відчуваючи легке полегшення, що хоча б зараз все трохи спокійно. Еллі залишилася сама, дивлячись у порожнє приміщення, і серце її стискалося від думок. Вона добре знала Полові відносини з Керолін — знала про поцілунки, знала про моменти, коли вони залишалися наодинці, і іноді здавалося, що там відбувається щось навіть більш інтимне.

Їй було важко навіть уявляти це, бо це боляче бивало по її почуттях. Чому це так? Чому вона мусить думати про те, що відбувається за спиною, коли сама намагається зберегти спокій і довіру?

Вона намагалася відганяти ці думки, переконувати себе, що не все так страшно, що вона може довіряти Полові, але кожен образ, кожна спогад про його близькість з Керолін розпалювала в ній хвилю сумнівів і ревнощів.

І навіть коли вона намагалась заспокоїтись, серце її не могло інакше реагувати — тривога і біль змішувалися з думками про те, що вона, можливо, ніколи не дізнається всіх деталей.Еллі тільки-но зітхнула, діставши телефон, і бачить повідомлення від Ділана:

«Як пройшов твій день?»

Вона швидко набирає відповідь:

— Все добре. А як твої останні тренування перед турніром?

Ділан майже одразу відповідає:

— Інтенсивно, але цікаво. Кожен день трохи важче за попередній. Турнір наближається, і я хочу бути готовим на всі сто.

Еллі посміхнулася, уявляючи його в залі, серед м’ячів, вправ і командного шуму. Їй хотілося написати щось підтримуюче, але водночас вона відчувала легку тривогу — останні дні перед турніром завжди робили його більш серйозним і відчуженим.

— Тоді тримайся, — відповіла вона нарешті. — Я впевнена, що ти впораєшся.

І хоч в очах Еллі було трохи смутку, вона відчувала тепло від самого факту того, що Ділан подумав про неї серед свого напруженого графіку.

Еллі дивилася на телефон, коли з’явилося нове повідомлення від Ділана:

«Якщо чесно, хотів би вже провести з тобою ніч… але є одна прикмета, яку я не можу порушити перед важливим матчем.»

Вона відразу відчула, як щось злегка поколює в животі — флірт Ділана був відчутний навіть через екран.

— Яка прикмета? — відповіла вона, трохи піддражнюючи його.

«Що не можна спати з кимось перед турніром, — написав він. — Інакше удача відвертається. Тобі, мабуть, здасться дивним, але для мене це важливо. Та й чесно… хочу бути повністю готовим на поле, інакше підведу команду.»

Еллі посміхнулася. Їй подобалося, що він так відверто говорить про свої причини, і водночас залишається відвертим і злегка провокативним:

— Отже, я повинна терпіти ще кілька днів? — написала вона з грайливим смайликом.

«Так, — відповів Ділан. — Але обіцяю, після турніру віддам тобі всю свою увагу.»

Еллі відклала телефон, серце трохи прискорено билося. Їй було важко стримати усмішку — цей короткий флірт робив їхні відносини ще більш напруженими, і вона розуміла, що ці дні очікування лише підсилять емоції.