Глава 108

Пол глянув на Еллі, його погляд був м’яким, трохи сумним.

— Еллі… — почав він тихо, — я хочу вибачитися. За те, як Керолін тоді поводилася з тобою.

Еллі здивовано підняла брови, не очікуючи від нього таких слів.

— Пол… — прошепотіла вона, — не треба…

— Ні, — перебив він, — треба. Я не можу просто стояти осторонь, коли хтось так поводиться з тобою. Це… не правильно. І я шкодую, що ти через це пройшла.

Еллі відчула, як тепло розливається в грудях. Було приємно, що він не просто мовчки спостерігав, а визнає ситуацію і піклується про неї.

— Дякую, — тихо сказала вона, — це дуже мило з твого боку.

Пол злегка посміхнувся, нахилився ближче і торкнувся її руки.

— Завжди буду на твоєму боці, Еллі. Завжди.

В її очах з’явився легкий блиск, і вона зрозуміла: що б не трапилося, він — справжня опора, той, хто не залишить її на самоті.  Еллі обережно подивилася на Пола, трохи стискаючи руки:

— То ти з нею не збираєшся розставатись? — запитала вона тихо, але з цікавістю, що змішалася з хвилюванням.

Пол підняв погляд на неї, його очі були спокійні, але в них відчувалася твердість.

— Ні, Еллі, — сказав він спокійно, — я не збираюся розставатися. Керолін, так… вона негарно себе поводила тоді, і це було неприпустимо. Але я не планую робити поспішних кроків через один епізод.

Еллі трохи відчула клубок у горлі. Їй було приємно, що Пол чесний, але водночас трохи неприємно, бо всередині знову закрутилася ревнощі.

— Добре… — тихо промовила вона, опускаючи погляд. — Просто хотіла знати…

Пол нахилився трохи ближче, торкнувшись її руки.

— Я завжди буду тобі казати правду, Еллі. Тому що ти для мене важлива.

Еллі злегка посміхнулася, відчуваючи, що навіть у цьому складному моменті між ними залишалася щира довіра.  Еллі глибоко вдихнула, дивлячись прямо на Пола:

— Просто знай, Пол… я не буду з нею спілкуватися, — сказала вона твердо, — поки вона не вибачиться за те, як поводилася.

Пол уважно подивився на неї, в його очах промайнуло одночасно схвалення і легка усмішка.

— Добре, Еллі, — сказав він спокійно, — я розумію. І я підтримую тебе в цьому. Тобі не потрібно змушувати себе спілкуватися з кимось, хто поводився неправильно.

Еллі трохи розслабилася всередині, відчуваючи, що Пол не тільки її слухає, а й повністю на її боці.

— Дякую, — прошепотіла вона тихо, — це дуже важливо для мене.

Пол нахилився трохи ближче, обережно торкнувшись її руки:

— Тоді все буде так, як ти вирішиш. Я завжди поруч.

І у цей момент Еллі відчула, що хоча ситуація складна, вона не самотня і має надійну підтримку.

Еллі трохи усміхнулася, дивлячись на Пола:

— Знаєш що, Пол… — почала вона, трохи підбадьорено, — тренування пройшло непогано. Сказали, що могло бути і гірше.

Пол підняв брови і трохи усміхнувся, помітивши, як у Еллі з’явився легкий блиск у очах.

— О, то значить, ти не зовсім розгубилася? — жартівливо запитав він.

— Та ні, — відповіла вона смішливо, — я, звісно, старалась, але… знаєш, було хвилююче.

Пол кивнув, погладжуючи її руку:

— Я завжди знав, що ти впораєшся. Ти молодець, Еллі.

В її серці розлилося тепло — навіть маленьке визнання Пола для неї значило дуже багато.

Пол злегка похитав головою, дивлячись на Еллі, і голос його набрав трохи серйозності:

— Знаєш, до мене тільки зараз приходить по трохи усвідомлення… — почав він, — весь стадіон буде забитий хлопцями, в яких відбувається пубертат, а ти… ти, Еллі, якраз будеш для них в насолоду.

Еллі спершу трохи розгубилася, не зовсім розуміючи, куди він веде.

— І що ти хочеш сказати? — обережно запитала вона.

Пол видихнув і зітхнув, відчуваючи внутрішнє хвилювання:

— Мені якось не дуже приємно усвідомлювати це, бо вони не думають тим, чим якраз потрібно думати, — сказав він, злегка нахилившись ближче. — А ти… ти заслуговуєш на щось більше, ніж просто чиїсь погляди.

Еллі відчула тепло від його слів, змішане з легкою ніяковістю. Їй було приємно, що він так турбується, але водночас її серце трохи калатало від того, як близько він висловив свою думку.

— Пол… — прошепотіла вона тихо, — дякую.

Пол посміхнувся ледь помітно, торкнувшись її руки:

— Просто хотів, щоб ти знала. Бо для мене ти важлива.

Еллі трохи смішно посміхнулася, намагаючись розрядити момент:

— Пол, ти можеш не переживати за інших хлопців, — сказала вона, — бо я і так буду танцювати для одного.

В її голосі прозирала легка ніжність, і вона мала на увазі, звісно ж, Пола.

Пол підняв брови і нахилився ближче, вловивши її натяк, але з іронією відповів:

— Ага, ну так… для Ділана, звісно ж.

Еллі відчула, як у грудях щось стискається. Вона хотіла сказати, що це для нього, що вона любить лише його, але слова застрягли десь у горлі.

Вона лише тихо зітхнула і трохи відвела погляд, намагаючись приховати хвилювання:

— Так… звісно, для Ділана, — повторила вона більш спокійно, але всередині її серце билося шалено.

Пол кивнув, не підозрюючи, що вона мала зовсім інше на думці, і трохи усміхнувся, задоволено похитуючи головою:

— Ну добре, тоді з цим все ясно.

А Еллі залишилася з дивним відчуттям — радість від того, що вони разом, змішана з важким секретом, який вона поки не могла йому відкрити.