Глава 77

Нудьга не давала мені спати. Я крутилася в ліжку, але думки постійно стрибали, і сон не приходив. Раптом телефон задзвонив. На екрані з’явилося повідомлення від Ділана:

"Мені дуже погано… будь ласка, прийди."

Серце зупинилося. Що сталося? Я нічого не зрозуміла і відразу відчула хвилювання, яке стискало груди. Без зайвих роздумів я швиденько підскочила з ліжка. На щастя, він був зайнятий роботою і заснув, тож я могла тихо вибратися з дому.

Я зібралася за лічені хвилини: куртка, кросівки, сумка. Тихо відчинила двері і просто побігла до нього. Серце калатало шалено, дихання було частим, але ноги несли мене вперед, наче вони самі знали, куди йти.

Я нарешті прибігла до його дверей і постукала. Він відкрив. Я відчула, як всередині мене все завмерло.

— Діл — випалила я, ледве стримуючи хвилювання. — Що сталося? Тобі погано після цієї бійки, так?

А він тільки хитро посміхнувся.

— Стривай, я не розумію...що ти маєш на увазі? — промовив він, роблячи вигляд, що не писав такого повідомлення.

Я застигла. Серце впало в груди.

Розум почав крутитися і я почала розуміти. Він просто проманіпулював мною. Це була пастка. Я сама прийшла… він заманив мене.

Я відчула суміш роздратування і захоплення. Так, його хитрість дратувала, але водночас було щось невловимо магнетичне в його поведінці. Він тримав контроль, а я, хоч і відчувала себе обдуреною, не могла відірватися.

Я мовчки стояла перед ним, намагаючись зрозуміти: що тепер робити, і чи взагалі варто намагатися чинити опір цій дивній, але такій сильній тязі до нього.

— Ділан… ти просто придурок, — сказала я, намагаючись зберегти суворий тон, але голос трохи тремтів.

Він хитро посміхнувся і кивнув:

— Та поглянь на це… — промовив він, дивлячись на мене з іронією в очах, — як швидко ти зібралася і при цьому всьому ще й прийшла до мене.

Я не стрималася і легенько вдарила його по плечу. Він одразу розсміявся, тихо, хитро, і сміх цей лунав як виклик і водночас як заохочення.

І тоді щось змінилося. Легкий флірт, який раніше між нами був просто грою, перетворився на щось більш напружене. Його погляд став глибшим, уважним, наче він читав кожну мою думку, кожне тремтіння в тілі. І водночас я відчула, що мої власні реакції перестали бути просто пустим фліртом: тепер це була гра, в яку ми обидва входили свідомо.

Він зробив крок ближче, і я відчула, як підсвідомо відступаю на долю секунди, хоча серце шалено калатало. Його посмішка була водночас викликом і обіцянкою, а руки — спокійні, впевнені.

— Ти боїшся? — тихо запитав він, ніби знав, що я відчуваю.

Я хитро поглянула на нього і відчула дивне поєднання страху і захоплення:

— Може… — відповіла я, ледве стримуючи усмішку, — а може… ні.

В цю мить стало зрозуміло, що гра між нами вже не легка, не дитяча, не просто флірт. Це щось серйозне, щось, де кожен рух, кожен погляд і кожне слово мають вагу. І я відчула, що попереду ще багато того, що ми будемо досліджувати разом — і не лише емоційно.

Він зробив крок ближче, а я відчула його тепло. Я ледве відштовхнула його, але він легко обійняв мене, притискаючи до себе. Серце шалено калатало, кров гарячилася.

— Ділан… — прошепотіла я, губи ледь торкалися його плеча, — ти просто…

— Так, — перебив він, — я придурок. Але я хотів, щоб ти прийшла. І ти прийшла…

Ми замовкли, і мовчання між нами стало майже нестерпним, сповненим напруженням і тягненням. Його руки повільно огорнули мене, а я відчула, що більше не можу протистояти. Ще мить — і весь світ стишився, залишивши тільки нас, наші серця, шалене тремтіння і тиху, але нестримну пристрасть, яка пульсувала між нами.

— Еллі… — прошепотів він, голос низький, трохи хрипкий, і в ньому звучала правда, яка стискала груди, — ти… ти настільки гарна, що мені аж боляче.

Я застигла. Його слова пройшли крізь мене, наче дротяні струни.

— Бол… боляче? — тихо повторила я, не розуміючи одразу, як реагувати.

— Так, — відповів він, ледве стримуючи себе. — Бо мені доводиться… ледве себе стримувати. Кожна твоя усмішка, кожен погляд… я відчуваю, як щось в мені палає, і мушу контролювати себе, щоб… — він ковзнув поглядом по мені — не втратити голову повністю.

Він ледь торкнувся губами моєї шиї. Лише легкий дотик, ніби пташка, що зупинилася на краю, але цього було достатньо, щоб всередині мене щось вибухнуло. Серце застигло, а тепло розлилося по всьому тілу. Я відчула, як страх змішується з хвилюванням і якимось дивним, нестримним потягом.

— Ділан… — прошепотіла я, відводячи погляд, але рука сама потягнулася до нього, ніби хотіла знайти опору.

Він тихо посміхнувся, не відриваючись, і цей легкий, майже невловимий дотик губ, ця близькість… все змусило мене забути про розум. Страх і тривога залишилися десь на периферії, а весь світ зменшився до його рук, його дотику і тихого, майже магічного шепоту мого імені на вустах.

Я відчула, що кожен м’яз напружений, але водночас кожна клітинка тіла прагне цього моменту. Це було страшно, хвилююче, захоплююче… і я зрозуміла, що більше не можу протистояти йому повністю.

Страх і тривога не зникли, але тепер вони змішалися з шаленою силою потягу. Його руки обережно обвили мене, а губи залишали слід, який ніби палав на шкірі. Кожен подих між нами був наповнений напругою і пристрастю, і я зрозуміла, що цей момент змінює все.

Після поцілунку його руки ненав’язливо торкнулися мене, а я відчула, як серце калатає шалено. Дихання стало частим, і я ледве стримувала тремтіння.

Він так захопився моментом, що машинально почав розслаблювати тканину сорочки на моєму плечі, ніби не помічаючи, що робить. Я зупинилася, серце застигло — це було водночас лякаюче і шалено хвилююче.

— Ділан… — прошепотіла я, ледве стримуючи голос, — ти… ти трохи перестарався.

Він зупинився, поглянув на мене з тією ж палаючою пристрастю, але в очах з’явилася ніжність і увага: