Глава 67

Я тільки закінчила розкладати всі прикраси, міні-холодильник, пледи та подушки на пляжі, як раптом зазвонив Пол. Я миттєво підняла телефон, трохи хвилюючись і одночасно радіючи.

— Привіт, Еллі, — його голос був спокійний, теплий, але я відчула легку турботу. — Як ти там?

— Привіт! — відповіла я, намагаючись, щоб мій голос не тремтів від хвилювання. — Все добре… я тут трохи готуюсь до твоєї вечірки.

Я почула легкий сміх у відповідь:

— Знаю, що ти завжди все робиш на максимум. — Він трохи паузував і додав: — Слухай, я подумав… Якщо хочеш, можемо організувати окремо твоє і моє святкування. Тобто зранку — зі мною і кимось одним, а ввечері — з тобою, тільки ми.

Я відчула, як серце прискорилося від радості і полегшення одночасно.

— Так, це було б набагато зручніше, — сказала я щиро. — Тобі не доведеться нікуди поспішати, і ми зможемо провести час спокійно.

— Добре, — підтвердив він. — Тоді зранку я святкуватиму з Каролін, а завтра ввечері будемо лише ми з тобою.

— О, це ідеально, Пол, — я посміхнулася сама собі, уявляючи, як ми проведемо вечір на пляжі. — Тоді я підготую все, щоб нам було затишно і святково.

Він затих на хвилину, а потім сказав тихо, але з відтінком тепла:

— Знаєш, Еллі… мені важливо, щоб цей день був особливим для нас. І я радий, що ти поруч.

— І я теж, Пол, — прошепотіла я, відчуваючи, як у грудях розливається тепло. — Я хочу, щоб ти відчув, що ти для мене неймовірно важливий.

Ми ще трохи говорили, обговорюючи дрібниці, як прикраси, торт, пледи, і я відчувала, що з кожним словом це очікування робить все більш реальним. Серце билося швидко, але з відчуттям, що сьогодні все буде правильно, що цей вечір стане нашим маленьким магічним світом, де будемо лише ми.