Глава 40

Я  ледве дочекалася, поки закінчиться день. 

В моїй голові все ще гуділо від подій. Я швидко дістала телефон і набрала номер.

Гудки.

— Ну давай… піднімай… — пробурмотіла вона.

— Алло ?! — різко пролунало в слухавці.

Я скривилась: — Боже, Пейдж, ти можеш не кричати?

— Ти жива?! — одразу перебила та. — Що цікавого було в школі?!

На фоні почулося: — Дай мені! — це вже Кетрін.

Я усміхнулась: — Так, я теж рада вас чути.

— Не з’їжджай з теми! — Кетрін вже була на лінії. — Ми пропустили щось . Розказуй.

Еллі зробила паузу. Навмисно.

— Ну… нічого особливого.

— Ел !

— Що ми пропустили?!

Вона тихо засміялась.

— Просто… у нас тепер новий спонсор школи.

Секунда тиші.

— І? — недовірливо спитала Пейдж.

— І це Пол.

— Чекай, що ?!

— Пол ?!

Еллі відвела телефон трохи далі від вуха: — Так, так. Пол. Той самий.

— Він, що підпільний мільйонер ?!

— Ну… скажімо так, він може собі це дозволити.

— Еллі… — голос Пейдж став підозріло тихішим. — Такого ти нам не розповідала .

І от тут вона трохи зависла.

— Ну… не було нагоди.

— Не було нагоди ?! — вибухнула Кетрін. — Ти живеш з людиною, яка тепер фінансує нашу школу.

— Це не звучить так серйозно, як ви це подаєте, — зітхнула я.

— Це звучить ще гірше! — перебила Пейдж.

Я сіла на диван, розташований в нашій вітальні.

— Він просто… хотів допомогти.

— “Просто”? — Кетрін пирхнула. — Люди “просто” купують каву. Не школи.

— Ви б бачили обличчя всіх у класі…

— А ти? — раптом спитала Пейдж. — Ти як?

— Нормально.

— Еллі.

— Що?

— Ти зараз кажеш “нормально”, як тоді, коли все зовсім не було нормально.

Я закотила очі: — Все добре. Серйозно.

— А Пол? — тихіше спитала Кетрін.

І знову ця пауза.

— Він… як завжди, — відповіла я.

— Тобто ідеальний? — з усмішкою сказала Пейдж.

Я тихо видихнула: — Так.

— Я хочу з ним познайомитись, — одразу сказала Кетрін.

— Ти вже знайома з ним давним давно, — нагадала Еллі.

— НІ, я хочу подивитись на нього тепер, як на спонсора.

— Боже… — засміялась я.

— І взагалі, — додала Пейдж, — це трохи мило.

— Що саме?

— Ну… наскільки він для тебе старається.

Еллі замовкла.

— Він просто… піклується, — тихо сказала вона.

Я  підняла очі на на вид із вікна.

— Дівчата ! Ви завтра будете?

— Звісно, — сказала Пейдж. — Ми вже нічого не пропустимо.

— Особливо тепер, — додала Кетрін.

— Добре, — тихо відповіла я.

— І, Еллі? — раптом сказала Пейдж.

— Що?

— Я хочу подивитись, як ти дивишся на нього. 

Серце на секунду збилось.

— Ой, дуже смішно.

– Ну все бувай! Веди себе гарно!